ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 688/1415/19
провадження № 51-1230км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю. Є.,
прокурора Саєнка І. О.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисників Підопригори Р. Б. (у режимі відеоконференції), Янцеловського М. Ф. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Підопригори Р. Б. на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 липня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2022 року щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ізяславського районного суду Хмельницької областівід 02 липня 2021року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років ізпозбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з встановлених фактичних обставин та детально викладених у вироку, голова Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області ОСОБА_1 (відповідно до Розпорядження Президента України від 01 квітня 2017 року № 73/2017-рп), будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, всупереч інтересам служби, використовуючи надані йому владні повноваження, вчинив особливо тяжкий корупційний злочин, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, особою що займає відповідальне становище, в особливо великих розмірах. Зокрема, що він 02 та 21 серпня 2018 року одержав від ОСОБА_3 частину неправомірної вигоди на загальну суму 17 200 дол. США, що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановлених Національним банком України, станом на 21 серпня 2018 року складало 476 268 грн, за винесення розпоряджень про виготовлення та затвердження технічної документації із землеусторою, та подальше надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Котюржинецької сільської ради Полонського р-ну Хмельницької обл.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, вказує, що відомості про злочин внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань(далі - ЄРДР) щодо осіб органів місцевого самоврядування, тоді як досудове розслідування проводилось щодо керівника виконавчої влади.
Вважає, що докази, покладені в основу обвинувального вироку, зокрема відомості, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), не можуть бути використані у провадженні щодо ОСОБА_1 , оскільки, вважає, що їх здобуто в іншому кримінальному провадженні (щодо осіб органів місцевого самоврядування). Аргументуючи доводи щодо порушення правил підслідності під час досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , посилається на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 640/5023/19 та вважає, що це провадження повинен був розслідувати відповідний підрозділ Державного бюро розслідувань. Також акцентує увагу на те, що в першому повідомленні про підозру значилася сума неправомірної вигоди 47 000 доларів США, а тому кримінальне провадження було підслідне.
Крім іншого стверджує, що інкримінований його підзахисному злочин вчинено шляхом провокації правоохоронними органами, зокрема негласним агентом ОСОБА_3 , який у різних кримінальних провадженнях на території України виступає заявником (провокатором) корупційних дій державних службовців за аналогічних обставин, і по якому існують відповідні судові рішення та здійснюється досудове розслідування його протиправних дій.
Наголошує, що постанова прокурора від 29 березня 2018 року про залучення ОСОБА_3 до співробітництва з правоохоронними органами передбачала строк її дії на 60 діб (до 29 травня 2018 року), однак в подальшому ОСОБА_3 продовжував співпрацю з органами досудового розслідування без правових на те підстав. Додає, що проведення НСРД здійснювалось не уповноваженим на те органом, що, на думку касатора, свідчить про недопустимість результатів їх проведення.
Акцентує, що протокол обшуку від 21 серпня 2018 року (обшук житла ОСОБА_1 ) є недопустимим доказом, адже поняті, які вказані у протоколі, фактично не були присутні під час цієї слідчої дії, оскільки в судове засідання один з понятих не з`явився, а інший ствердив, що понятим під час цієї слідчої дії присутнім не був.
Зазначає, що всі порушення, на які вказував у скарзі апелянт, не були усунуті судом апеляційної інстанції, а отже, ухвала цього суду не відповідає вимогам КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу сторони захисту заперечень не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 , його захисники Підопригора Р. Б. та Янцеловський М. Ф. підтримали доводи, наведені в касаційній скарзі, просили скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в цьому суді, прокурор Саєнко І. О. заперечив проти її задоволення та просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання захисником засудженого установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, в тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, в тому числі стороні захисту.
Так, місцевий суд, перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані стороною обвинувачення докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, та доводи захисту й обвинуваченого, проаналізував їх і в межах повноважень дав оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
За наслідками судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК.
Як убачається з матеріалів провадження, доводи в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, ґрунтується на припущеннях і ухвалений без доведення під час судового розгляду його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за відсутності достатніх доказів для доведення цього факту, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та не взяті до уваги через їх безпідставність.
Так, апеляційний суд зазначив, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, незважаючи на те, що він своєї вини не визнав, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і про які вказав у вироку, а саме показаннями: свідків ОСОБА_3 (заявника, який передавав грошові кошти ОСОБА_1 саме за видачу розпоряджень щодо земельних ділянок (невитребуваних паїв)), ОСОБА_4 (директора ФГ «Ауріка-2011», який уповноважив ОСОБА_3 представляти інтереси його фірми), ОСОБА_5 (фізичної особи - підприємця, який виготовляв технічну документацію на землі невитребуваних земельних паїв), ОСОБА_6 (керівника апарату Полонської РДА, яка за вказівкою ОСОБА_1 зареєструвала заяву ОСОБА_3 про виділення земельних ділянок), ОСОБА_7 (головного спеціаліста відділу архітектури та будівництва житлово-комунального господарства, інфраструктури та охорони довкілля, яка опрацьовувала заяву ФГ «Ауріка-2011» щодо надання дозволу про виділення земельних ділянок), ОСОБА_8 (начальника загального відділу Полонської РДА, яка опрацьовувала заяви від ФГ «Ауріка-2011», зокрема і про затвердження технічної документації щодо земельних ділянок), ОСОБА_9 (реєстратора відділу Держгеокадастру в Полонському районі, який здійснював державну реєстрацію технічної документації про виділення ФГ «Ауріка-2011» земельних ділянок, розташованих на території Котюржинецької сільської ради Полонського району Хмельницької області), а також фактичними даними: заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 20 березня 2018 року; відомостями ЄРДР; постановами Генерального прокурора України від 26, 29 березня, 16 серпня 2018 року;протоколами за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 05, 11, 20 квітня, 10 травня, 02, 10 та 21 серпня 2018 року з додатками;протоколами за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі абонентів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 13, 18, 19, 20 квітня, 10, 11 травня, 04 липня, 06, 07 серпня 2018 року з додатками; протоколами огляду та вручення грошових коштів від 02, 21 серпня 2018 року; протоколами НСРД контроль за вчиненням злочину від 22 серпня 2018 року; протоколами обшуку з додатками від 21 серпня 2018 року (за місцем проживання ОСОБА_1 та службового кабінету голови Полонської РДА) та іншими документами, які стали підставою проведення НСРД (клопотання слідчих та ухвали слідчих суддів); постановами про визнання речовими доказами (грошові кошти та технічна документація); висновком експерта від 31 жовтня 2018 року та іншими документами, зміст яких детально викладено у вироку.