Постанова
Іменем України
11 серпня 2022 року
місто Київ
справа № 495/5293/18
провадження № 61-999св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І.(суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідач: ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану від їх імені адвокатом Субботіною Людмилою Валентинівною, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 грудня 2020 року у складі судді Прийомової О. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г.Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.
На обґрунтування позовних вимог зазначали, що 29 червня 2015 року між ними та ОСОБА_5 укладений договір позики, оформлений у виді розписки за умовами якої ОСОБА_5 отримав у борг грошові кошти в розмірі 80 000,00 дол. США, які зобов`язувався повернути до 01 березня
2016 року.
У лютому 2018 року їм стало відомо про відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , у травні 2018 року вони направили приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу
Стукаленко Л. С. (далі - приватний нотаріус Стукаленко Л. С.) претензію кредиторів з вимогою про повернення боргу до спадкоємців боржника ОСОБА_6 та до спадкоємця ОСОБА_7 .
Посилаючись на те, що за життя ОСОБА_5 не виконав зобов`язання щодо повернення боргу за договором позики від 29 червня 2015 року, а після його смерті - ОСОБА_4 , як спадкоємець боржника, після отриманої нею претензії, також не повернула грошових коштів, позивачі просили стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в розмірі 2 092 800,00 грн та три проценти річних від суми боргу в розмірі - 125 568,00 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 22 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, в задоволенні позову
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частин другої, четвертої статті 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кредиторові спадкодавця належало протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Оскільки, позивачі дізналися про відкриття спадщини після померлого ОСОБА_5 у липні 2017 року, однак з претензіями до нотаріуса та спадкоємця ОСОБА_4 , звернулися у травні
2018 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України, їх вимоги про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_4 , не підлягають задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подана адвокатом Субботіною Л. В., на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, в якій заявники просили скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення їх позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявники зазначають:
1) пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 280/185/16-ц; 2) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд не дослідив зібрані у справі докази).
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на доводи позивачів про те, що ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , матір`ю позивача ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_8 , він продовжував проживати у сім`ї подружжя ОСОБА_1 , однак не повідомляв їх про наявність у нього близьких родичів. У січні 2018 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_10 , який є рідним братом померлого ОСОБА_5 , заяву про прийняття спадщини та довіреність на його ім`я від 21 грудня 2017 року, якою ОСОБА_10 він уповноважував ОСОБА_1 представляти його інтереси з питань оформлення спадщини на будь-яке (рухоме/нерухоме) майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 . Таким чином, саме з цієї дати позивачам стало відомо про наявність у померлого ОСОБА_5 рідного брата, який проживає у Сполучених Штатах Америки та нерухомого майна на яке відкрилася спадщина. Про наявність іншого спадкоємця - ОСОБА_4 , яка є дочкою померлого ОСОБА_5 , позивачам стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами спадкової справи. Відмовляючи у задоволенні позову на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України, суди попередніх інстанцій не урахували, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як кредитори спадкодавця, до січня 2018 року не знали та не могли знати про відкриття спадщини та спадкоємців померлого ОСОБА_5 , а тому мали право пред`явити свої вимоги до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, протягом одного року. З огляду на наведене вважали, що суди неправильно застосували положення статті 1281 ЦК України (тут і надалі в редакції, що була чинною на час відкриття спадщини).
Крім того, вказували на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають основоположному принципу цивільного судочинства - верховенства права, складовою якого є справедливість як одна з основних засад права, що є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції у квітні 2022 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (мати позивача ОСОБА_2 ), з 1996 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
29 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладений договір позики, оформлений у виді розписки, за умовами якого позивачі надали у борг ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 80 000,00 доларів США, які він зобов`язувався повернути
до 01 березня 2016 року.
Оригінал зазначеної розписки позивачі суду не надали. Відповідно до повідомлення експерта Одеського науко-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 03 липня 2019 року виконати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 15 квітня 2019 року про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи виконати неможливо, в тому числі у зв`язку з ненаданням у розпорядження експерта оригіналу розписки.
24 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір довічного утримання, згідно з яким він передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 , та зобов`язалася забезпечувати відчужувача довічним утриманням.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої увійшов комплекс будівель та споруд № 9, будинок АДРЕСА_2 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 30 вересня
2009 року.
22 грудня 2017 року ОСОБА_10 видав довіреність якою уповноважував ОСОБА_1 на представництво його інтересів у всіх відносинах з фізичними та юридичними особами в усіх органах державної влади тощо, з питань оформлення на його ім`я спадкових прав на будь-яке майно, що залишилось після смерті його рідного брата ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , діючи на підставі довіреності від імені громадянина США ОСОБА_10 , звернувся до нотаріуса із заявою про
про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5