Постанова
Іменем України
12 cерпня 2022 року
м. Київ
справа № 757/40411/18-ц
провадження № 61-9393св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Національний банк України,
треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Тарасової-Патрай Ксенії Андріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року у складі судді Новак Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у складі колегії суддів Мережко М. В., Савченка С. І., Верланова С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ) про відшкодування шкоди.
Позов мотивував тим, що позивач та Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик») уклали договори:
від 26 листопада 2015 року № 293D-641479 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США, із щомісячним нарахуванням процентів та приєднанням до основного вкладу, з виплатою в кінці строку. Відповідно до пункту 1.1 основного договору на вкладний (депозитний) рахунок внесено 22 195,64 дол. США;
від 25 березня 2016 року № 293D-664937 банківського вкладу «Іменний» в доларах США із щомісячним нарахуванням процентів та приєднанням до основного вкладу, з виплатою в кінці строку. Відповідно до пункту 1.1 основного договору на вкладний (депозитний) рахунок внесено 4 733,00 дол. США;
від 07 грудня 2015 року №293D-644081 банківського вкладу «Новорічний старт» в євро, із щомісячною сплатою процентів. Відповідно до пункту 1.1 основного договору на вкладний (депозитний) рахунок внесено 5 719,84 євро;
від 18 листопада 2015 року № 293D-639685 банківського вкладу «Осінній оксамит» в гривнях, із щомісячним нарахуванням процентів та приєднанням до основного вкладу, з виплатою в кінці строку. Відповідно до пункту 1.1 основного договору на вкладний (депозитний) рахунок внесено 60 000,00 грн;
Також позивач і ПАТ «КБ «Хрещатик» уклали додаткову угоду до договору № 293D-639685 банківського вкладу «Осінній оксамит» в гривнях від 22 грудня 2015 року. Відповідно до пункту 1.1 основного договору на вкладний (депозитний) рахунок внесено 20 000,00 грн;
додаткову угоду до договору № 293D-639685 банківського вкладу «Осінній оксамит» в гривнях від 06 січня 2016 року. Відповідно до пункту 1.1 основного договору на вкладний (депозитний) рахунок внесено 40 000,00 грн.
Станом на 23 квітня 2018 року загальна сума вкладу з нарахованими відсотками становить 892 555,75 грн.
У ПАТ «КБ «Хрещатик» 05 квітня 2015 року НБУ ввів тимчасову адміністрацію. Згодом розпочато процедуру ліквідації, у зв`язку з чим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ( надалі - Фонд) виплатив позивачу як вкладнику гарантовану суму у розмірі 200 000,00 грн.
Ухвалою від 20 липня 2017 року Вищий адміністративний суд України залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 826/6665/16, про визнання протиправною та скасування постанови НБУ про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних.
Унаслідок незаконно прийнятих рішень про визнання банку неплатоспроможним та запровадження процедури ліквідації, та, відповідно, вчинених протиправних дій та бездіяльності відповідача позивачу завдано майнову (матеріальну) шкоду на загальну суму 892 555,75 грн.
Позивач на підставі статті 56 Конституції України, статей 1166, 1173 ЦК України просив стягнути з НБУ на його користь майнову (матеріальну) шкоду на загальну суму 892 555,75 грн.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням від 09 жовтня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у позові відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що факт порушення відповідачем прав позивача та завдання йому матеріальної шкоди не підтверджується наявними в справі доказами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 20 травня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2020 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції постанову мотивував недоведеністю порушення прав позивача саме відповідачем, як і завдання матеріальної шкоди діями саме НБУ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Тарасова-Патрай К. А. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження адвокат Тарасова-Патрай К. А. в інтересах ОСОБА_1 зазначає неврахування висновку щодо застосування статті 1173 ЦК України та статті 82 ЦПК України (преюдиційність) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9802/17.
Адвокат Тарасова-Патрай К. А. в інтересах ОСОБА_1 касаційну скаргу мотивувала тим, що суди не врахували, що з 13 жовтня 2020 року постанова Правління НБУ від 05 квітня 2016 року № 234 визнана протиправною та скасована за результатами розгляду справи № 640/18835/19;
постановою від 28 лютого 2017 року Окружний адміністративний суду м. Києва у справі № 826/15685/16 визнав протиправною бездіяльністю НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик». Постанова набрала законної сили;
суди позбавили позивача права на отримання законного відшкодування від винних осіб.
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому НБУ просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Хрещатик» уклали договори:
від 26 листопада 2015 року № 293D-641479 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США, із щомісячним нарахуванням процентів та приєднанням до основного вкладу, з виплатою в кінці строку. Відповідно до пункту 1.1 основного договору на вкладний (депозитний) рахунок внесено 22 195,64 дол. США;
від 25 березня 2016 року № 293D-664937 банківського вкладу «Іменний» в доларах США із щомісячним нарахуванням процентів та приєднанням до основного вкладу, з виплатою в кінці строку. Відповідно до пункту 1.1 основного договору на вкладний (депозитний) рахунок внесено 4 733,00 дол. США;
від 07 грудня 2015 року №293D-644081 банківського вкладу «Новорічний старт» в євро, із щомісячною сплатою процентів. Відповідно до пункту 1.1 основного договору на вкладний (депозитний) рахунок внесено 5 719,84 євро;
від 18 листопада 2015 року № 293D-639685 банківського вкладу «Осінній оксамит» в гривнях, із щомісячним нарахуванням процентів та приєднанням до основного вкладу, з виплатою в кінці строку. Відповідно до пункту 1.1 основного договору на вкладний (депозитний) рахунок внесено 60 000,00 грн;
уклали додаткову угоду до договору № 293D-639685 банківського вкладу «Осінній оксамит» в гривнях від 22 грудня 2015 року. Відповідно до пункту 1.1 основного договору на вкладний (депозитний) рахунок внесено 20 000,00 грн;
додаткову угоду до договору № 293D-639685 банківського вкладу «Осінній оксамит» в гривнях від 06 січня 2016 року. Відповідно до пункту 1.1 основного договору на вкладний (депозитний) рахунок внесено 40 000,00 грн.
Станом на 23 квітня 2018 року загальна сума вкладу з нарахованими відсотками становить 892 555,75 грн.
Постановою від 05 квітня 2016 року № 234 Правління НБУ віднесло ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних.
Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Тимчасова адміністрація запроваджена строком із 05 квітня 2016 року до 04 червня 2016 року включно згідно з рішеннями виконавчої дирекції Фонду.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку» та розпочала процедуру ліквідації з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно.
Надалі строк здійснення процедури ліквідації банку подовжений строком на 2 роки із 06 червня 2018 року до 05 червня 2020 року.
Фонд виплатив позивачу, як вкладнику, гарантовану суму у розмірі 200 000,00 грн.
Постановою від 19 січня 2017 року,залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року, у справі № 826/6665/16 Окружний адміністративний суд м. Києва позов Благодійної організації «Благодійний фонд «Богдана Гаврилишина», Благодійного фонду «Енергетичний центр ім. І. Люндіна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1» задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову НБУ від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних».
Постановою від 16 травня 2019 року Верховний Суд зазначені судові рішення скасував, справу направив на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.