Постанова
Іменем України
12 cерпня 2022 року
м. Київ
справа № 757/3989/15-ц
провадження № 61-8347св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Кулачка Тараса Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у складі колегії суддів Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивувало тим, що 16 лютого 2006 року Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль» (далі - АППБ «Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», і ОСОБА_2 уклали договір про надання споживчого кредиту № 014/0054/74/45897, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит на споживчі цілі в розмірі 99 000,00 дол. США строком на 20 років під 12 % річних, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування коштами.
Поручителем позичальника є ОСОБА_3 , яка за договором поруки від 16 лютого 2006 року зобов`язалася відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань з повернення кредиту в повному обсязі.
Зазначив, що ОСОБА_2 не виконував зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість, яка станом на 20 жовтня 2014 року становить 101 822,91 дол. США, зокрема тіло кредиту - 83 252,05 дол. США, проценти - 7 609,15 дол. США, пеня - 10 961,71 дол. США.
Письмова вимога банку від 10 липня 2014 року про дострокове погашення кредиту відповідачами не виконана.
Посилаючись на частину другу статті 1050, статтю 1054 ЦК України, просив достроково стягнути солідарно із відповідачів на користь банку борг за кредитним договором у розмірі 101 822,91 дол. США та судові витрати.
Ухвалою від 22 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва замінив позивача у справі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення прав вимоги від 25 листопада 2019 року.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням від 08 липня 2015 року Печерський районний суд міста Києва позов задовольнив.
Стягнув із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 101 822, 91 доларів США боргу за кредитним договором та судові витрати.
Ухвалою від 7 грудня 2018 року Печерський районний суд міста Києва заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про скасування заочного рішення задовольнив.
Заочне рішення від 08 липня 2015 року Печерський районний суд міста Києва скасував, призначив справу до розгляду у загальному порядку.
Рішенням від 09 жовтня 2020 року Печерський районний суд міста Києва позов задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 83 252,05 дол. США заборгованості за кредитним договором, за відсотками у розмірі 4 954,20 дол. США, що складає 88 206,25 дол. США та пеню у розмірі у розмірі 114 593,52 грн.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 343,04 грн судового збору.
У решті позову відмовив.
Місцевий суд рішення мотивував тим, що позичальник ОСОБА_2 не виконував передбачених кредитним договором обов`язків з повернення кредиту шляхом внесення щомісячних платежів і мав прострочену заборгованість, що у свою чергу, відповідно до закону та умов кредитного договору, є підставою для захисту прав нового кредитора ОСОБА_1 і дострокового стягнення боргу на її користь.
У позові до поручителя ОСОБА_3 відмовив з огляду на припинення її поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України,
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2020 року в частині розміру пені змінив, стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 107 815,19 грн.
У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що висновки суду першої інстанції є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Проте зазначив, що місцевий суд невірно обрахував річний термін, оскільки позов подано у лютому 2015 року, а відтак пеня має обраховуватися за період із лютого 2014 року згідно з розрахунком.
У частині вимог до поручителя ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції не оскаржено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Кулачко Т. М. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження адвокат Кулачко Т. М. в інтересах ОСОБА_2 зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 1050 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) та постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 761/13715/13-ц (провадження № 61-11145св18).
Адвокат Кулачко Т. М. в інтересах ОСОБА_2 мотивував касаційну скаргу тим, що суди неправильно застосували Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», оскільки стягнення пені можливе лише у грошовій одиниці України гривні; суди попередніх інстанцій неправомірно відмовили у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи для визначення розміру заборгованості.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 16 лютого 2006 року АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», і відповідач ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 014/0054/74/45897, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_2 99 000,00 дол. США для придбання номеру-апартаментів у м. Одесі строком до 16 лютого 2026 року під 12 % річних, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування коштами.
Згідно з пунктами 1.3, 6.1 кредитного договору та графіку погашення кредиту (додаток № 1 до договору) повернення тіла кредиту і процентів передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів у розмірі 1 090,08 дол. США до 05 числа кожного місяця.
Пунктом 7.5 кредитного договору визначено, що кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитним договором у випадку невиконання позичальником умов цього договору.
Поручителем позичальника є ОСОБА_3 , яка згідно з договором поруки від 16 лютого 2006 року зобов`язалася відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань з повернення кредиту в повному обсязі.
Позичальник ОСОБА_2 не виконував зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.
Письмова вимога банку, направлена відповідачам 10 липня 2014 року, про дострокове повернення кредиту не пізніше 60-ти днів з дати цієї вимоги, останніми не виконана.
Станом на 20 жовтня 2014 року борг за кредитом становить 101 822,91 дол. США, у тому числі: тіло кредиту - 83 252,05 дол. США, проценти - 7 609,15 дол. США, пеня - 10 961,71 дол. США.
25 листопада 2019 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 уклали договір відступлення прав вимоги від 25 листопада 2019 року, за яким банк відступив ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 014/0054/74/45897 та забезпечувальними договорами, укладеними із ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).