Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 711/1783/20
провадження № 61-2994св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2021 року в складі судді Кондрацької Н. М. та на постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2022 року в складі колегії суддів Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом її вселення та встановити режим користування зазначеним житлом.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
19 жовтня 2021 року представник ОСОБА_2 звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 15 000 грн понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката. На підтвердження вказаного розміру він долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги від 25 лютого 2021 року, копію додаткової угоди від 25 лютого 2021 року № 1, квитанцію № 12 від 25 лютого 2021 року про сплату коштів у розмірі 15 000 грн, копію акту № 1 прийому наданих послуг від 12 жовтня 2021 року.
08 листопада 2021 на адресу суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 про відмову в задоволенні вказаної заяви. Клопотання мотивоване тим, що акт прийому наданих послуг не містить у собі опису робіт фактично виконаної адвокатом роботи та не відповідає умовам договору про надання правової допомоги. Вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та не є співмірною із складністю справи і виконаними адвокатом роботами, а також є необґрунтованою.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2022 року, відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суди виходили з того, що сам по собі розмір гонорару адвоката визначений договором у розмірі 15 000 грн з розрахунку 10 годин*1 500 грн не є безумовною підставою для стягнення такої суми, оскільки в акті прийому наданих послуг не деталізовано опис виконаних адвокатом робіт по кожній окремій дії та не вказано здійснені ним витрати, а умови договору не містять порядку оплати юридичних послуг з посиланням на їх перелік та вартість, що відповідно порушує право іншої сторони на спростування ймовірності не співмірності витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суди послалися на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року в справі № 638/7748/18.
Аргументи учасників справи
У березні 2022 року представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин частину третю статті 137 ЦПК України, оскільки в межах цієї справи договором про надання правової допомоги від 25 лютого 2021 року визначено розмір гонорару адвоката, який не залежить від обсягу наданих ним послуг та часу витраченого на ведення справи в суді. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18409/19, який безпідставно неврахований судами.
01 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому вона просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 02 травня 2022 року вказано, що скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
У частині першій статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).