Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 944/1292/20
провадження № 61-3823св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 липня 2021 року у складі судді
Швед Н. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області (далі - Старичівська сільська рад), яка ухвалою Яворівського районного суду Львівської області була замінена на Новояворівську міську раду Яворівського району Львівської області (далі - Новояворівська міська рада, міська рада), ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, скасування права власності на земельну ділянку та усунення перешкод.
Обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на те, що він є власником житлового будинку з господарськими будівлями за адресою:
АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,20 га, яка огорожена парканом із воротами.
Власником суміжного будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
Вони із ОСОБА_2 тривалий час користувались спільним проїздом загального користування з АДРЕСА_1 для заїзду на присадибні земельні ділянки.
Фактично проїзд загального користування був провулком та з`єднував АДРЕСА_2 .
Влітку 2019 року до нього як суміжного землекористувача звернулася ОСОБА_2
з проханням підписати акт встановлення та узгодження меж своєї присадибної земельної ділянки, яку вона вирішила приватизувати як спадкоємець після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 .
Він відмовився підписувати цей акт через те, що відповідач хотіла приватизувати спільний заїзд, унаслідок чого він буде позбавлений доступу до будинку, господарських будівель і вигрібної ями та заїзду на своє подвір`я.
Незважаючи на це, комісія з питань землекористування, архітектури, будівництва, екології та житлово-комунального господарства склала акт про встановлення меж земельної ділянки між ним і користувачем суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 та затвердила цей акт.
Вважає, що рішення Старичівської сільської ради від 11 вересня 2019 року
№ 32-25/VII «Про затвережння акта про встановлення і узгодження меж земельної ділянки» прийнято з порушенням норм земельного законодавства
та його законних прав на користування належною йому земельною ділянкою.
Рішенням Старичівської сільської ради від 05 листопада 2019 року № 34-08/VІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва
та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд
ОСОБА_2 » було затверджено технічну документацію із землеустрою та передано відповідачеві ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,9553 га, до якої включено спільний проїзд.
Отримавши земельну ділянку у власність, ОСОБА_2 на спільному заїзді встановила огорожу.
Посилаючись на те, що за цільовим і функціональним призначенням спірна земельна ділянка орієнтованою площею 0,0041 га відноситься до земель загального користування, є загальнодоступною для невизначеного кола осіб, тому не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_2 , неодноразово уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просив:
1) визнати незаконними та скасувати рішення Старичівської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 32-25/VІІ «Про затвердження акта встановлення меж земельної ділянки» та від 05 листопада 2019 року
№ 34-08/VІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі
(на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 »;
2) визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0553 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4625888500:03:001:0224, із припиненням речового права власності
та обтяжень ОСОБА_2 стосовно цієї земельної ділянки;
3) зобов`язати відповідача ОСОБА_2 демонтувати встановлену огорожу
з фундаменту, металевих стовпців та металевої бляхи в ділянці наявних воріт та хвіртки для заїзду/проходу на його подвір`я, а також встановлені на спільному заїзді металеві ворота і хвіртку та не чинити перешкод
у користуванні спільним заїздом загального користування;
4) стягнути з відповідачів на його користь документально підтверджені понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 19 липня
2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 24 березня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконними та скасовано рішення Старичівської сільської ради
від 11 вересня 2019 року № 32-25/УІІ «Про затвердження акта встановлення меж земельної ділянки та від 05 листопада 2019 року № 34-08/VІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 ».
Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати встановлену огорожу з фундаменту, металевих стовпців та металевої бляхи в ділянці наявних воріт та хвіртки для заїзду/проходу на подвір`я ОСОБА_1 , не чинити перешкод у користуванні спільним заїздом загального користування. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку,
що Старичівська сільська рада, приймаючи як орган місцевого самоврядування оскаржувані рішення, діяла всупереч статті 118 ЗК України, частині другій статті 13 ЦК України, частині другій статті 19 Конституції України, не врахувала інтересів позивача, оскільки існуючий заїзд за цільовим та функціональним призначенням відноситься до земель загального користування,
є загальнодоступним для невизначеного кола осіб щодо проходу/проїзду
до земельної ділянки ОСОБА_1 , інших заїздів до господарства позивача
не існує, а влаштування відповідачем огорожі та встановлення воріт на спірній земельній ділянці порушили законні права позивача щодо користування заїздом до належного йому будинку з господарськими будівлями і спорудами.
Такі рішення підлягають скасуванню, і захист прав позивача не можливий
у спосіб, менш обтяжливий для відповідача, оскільки вирішення цього спору, враховуючи відсутність передбаченої законом процедури повернення
у комунальну власність незаконно переданої земельної ділянки, неможливе без визнання незаконним та скасування рішення про таке передання.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність позовних вимог належними і допустимими доказами.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 липня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року
і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зазначає, що суди не врахували, що відповідно до генерального плану с. Старичі спірний заїзд не відноситься до земель загального користування
та не визначений як провулок.
Позивач не довів порушення його прав, оскільки до його будинку можливий заїзд з іншої вулиці.
Також ОСОБА_2 вважає, що позивач не довів, що у зв`язку з прийняттям рішення про передання їй у власність суміжної земельної ділянки та у зв`язку
із встановленням огорожі навколо належної їй земельної ділянки порушено його права, оскільки на праві власності йому належить лише будинок
на АДРЕСА_1 , а земельна ділянка, на якій розташований будинок, перебуває в його користуванні, а не у власності.
Зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі № 460/1656/16.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення,
а судові рішення - без змін. Вважає судові рішення справедливими і законними.
Оскаржуваними рішеннями Старичівської сільської ради порушено його законні права та інтереси на користування земельною ділянкою, тому шляхом скасування цих рішень його право поновлено.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 944/1292/20, витребувано справу з Яворівського районного суду Львівської області.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок, виданим виконавчим комітетом Шклівської сільської ради 20 серпня 1990 року, є власником житлового будинку
з господарськими будівлями та спорудами за адресою:
АДРЕСА_1 .
Належний ОСОБА_1 будинок з господарськими будівлями та спорудами знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 , права власності на земельну ділянку він не набув.
Власником сусіднього житлового будинку з господарськими будівлями
та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідач ОСОБА_2 .
Рішенням Старичівської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 32-25/УІІ затверджено акт встановлення меж земельної ділянки для будівництва
та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель площею 0,0553 га на АДРЕСА_2 для ОСОБА_2 .
Рішенням Старичівської сільської ради від 05 листопада 2019 року № 34-08/VІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва
та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд громадянці ОСОБА_2 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0553 га, кадастровий номер 4625888500:03:001:0224, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,
яка знаходиться на АДРЕСА_1 , та передано у власність ОСОБА_2 цю земельну ділянку.
Згідно з висновком комісії Старичівської сільської ради від 20 грудня 2019 року межі огорожі встановлені на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності ОСОБА_4 , відповідають межам земельної ділянки, що зазначені
в технічній документації, огорожа встановлена правомірно, межі земельної ділянки відповідають генеральному плану села.
Рішенням Старичівської сільської ради від 04 лютого 2020 року № 38-26/VІІ ОСОБА_1 затверджено акт встановлення меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд стосовно земельної ділянки площею 0,2025 га на АДРЕСА_1 . Відповідно цього акта відхилень
від меж суміжного землекористувача ОСОБА_4 не виявлено.
Суд також встановив, що викопіювання з генерального плану с. Старичі
в частині спірного заїзду не містить лінійних розмірів та координат кутів повороту меж на спірній земельній ділянці.
Із плану території земельних ділянок видно, що спірний заїзд площею
0,0041 га проходить від АДРЕСА_1 вздовж земельних ділянок сторін
та примикає до існуючих воріт і хвіртки позивача.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду