ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 556/1969/18
провадження № 51-684 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Сеник В.Г.,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1 ,
захисника Воронюк К.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Воронюк Катерини Юріївни на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Кузнецовська, Рівненської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), на підставі статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна.
Зараховано у строк відбування покарання строк тримання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі на підставі частини 5 статті 72 КК (у редакції Закону № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року).
Вирішені питання щодо цивільного позову та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду 16 січня 2017 року близько 23:00 ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які засуджені вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року у справі № 556/1025/17 за частиною 4 статті 187 КК, через вхідні двері проникли до будинку АДРЕСА_2 , де з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, здійснили напад на потерпілого ОСОБА_4 із застосуванням фізичного насильства, яке є небезпечним для здоров`я, що виразилось у нанесенні множинних ударів ножем, дерев`яним бруском, руками та ногами у різні частини тіла, чим спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх заподіяння, та заволоділи грошовими коштами в сумі 700 грн, 17 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16 січня 2017 року становить 470 грн 37 коп, ящиком пива "Свіжий розлив" у кількості 20 пляшок вартістю 240 грн на загальну суму 1 410 грн 37 коп.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 19 жовтня 2021 року залишив без змін вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Воронюк К.Ю.просить скасувати вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Зокрема, зазначає про:
- відсутність фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження, погану якість звукозаписів судових засідань, зокрема, неможливість прослуховування промови ОСОБА_1 під час останнього слова при розгляді справи судом першої інстанції, порушення вимог щодо оформлення журналів судових засідань;
- нероз`яснення судом ОСОБА_1 суті обвинувачення відповідно до статті 348 КПК;
- неодноразову відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотань сторони захисту, поданих у порядку статті 404 КПК;
- ненадання належної оцінки доводам сторони захисту, які повною мірою доводили невинуватість ОСОБА_1 .
Стверджує, що в основу обґрунтування рішення місцевого суду про винуватість її підзахисного було покладено недопустимі та недостовірні докази, що не підтверджують вину ОСОБА_1 (протокол огляду місця події від 17 січня 2017 року, речовий доказ нож-піка, показання потерпілого, показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , протоколи слідчих експериментів від 20 січня 2017 року, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 22 січня 2017 року, протокол пред`явлення особи для впізнання та довідки до нього, висновки судово-медичних експертиз від 07 березня 2017 року № 42-мк та від 15 березня 2017 року № 63). Однак, вищезазначені порушення, всупереч посиланням сторони захисту, залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції та належним чином розглянуті не були. У результаті чого ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 404 та 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення - без зміни.
Засуджений та його захисник у судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак, у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від учасників не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, засудженого, захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Так, захисник засудженого у своїй касаційній скарзі вказує про відсутність фіксування технічними засобами в суді першої інстанції кримінального провадження.
Колегія суддів не погоджується з доводами захисника про погану якість звукозаписів судових засідань та про відсутність запису деяких судових засідань з огляду на таке.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження, прослуховуванням аудіозаписів судових засідань встановлено, що, починаючи з 28 квітня 2020 року, засуджений
ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Прослуховуванням аудіозаписів до них встановлено, що майже всі засідання мають аудіозапис до них достатньої якості, а відсутність аудіозаписів до деяких засідань колегія суддів не визнає порушенням вимог КПК, адже встановлено, що аудіозапис не здійснювався при проголошенні повного тексту ухвал суду про продовження запобіжного заходу тримання під вартою, на проголошення якого не з`явилися учасники судового розгляду.
30 жовтня 2020 року в суді першої інстанції відбулось судове засідання під час якого були проведені дебати та проголошено останнє слово підсудного. Варто зазначити, що ОСОБА_1 брав участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції. Відео та аудіозапис до засідання має достатню якість, під час промови останнього слова ОСОБА_1 не було повідомлено нових деталей, які б зобов`язували суд відновити з`ясування обставин, як того вимагають норми статті 365 КПК. Так, під час проголошення останнього слова, ОСОБА_1 повідомив суд, що з народженням доньки почав вести правильний спосіб життя, до кримінальної відповідальності не притягувався. Суд, вислухавши ОСОБА_1 , спитав, чи в нього все, та після того як той повідомив, що в нього все - видалився до нарадчої кімнати.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення вимог оформлення журналів судових засідань колегія суддів погоджується з апеляційним судом, який у своєму рішенні зазначив, що дописані секретарем судового засідання в журналі судового засідання від 29 жовтня 2020 року (т.3, а. п. 217) дві дати - 30 жовтня та 02 листопада 2020 року, не є обставиною, яка в силу пункту 7 частини 2 статті 412 КПК свідчить про порушення фіксування судового засідання і незаконність судового рішення та необхідність його скасування, адже за результатами відтворення аудіозапису судових засідань встановлено відповідність даних журналу технічному запису судових засідань, які відбувались 29, 30 жовтня та 02 листопада 2020 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає порушень норм КПК, вказаних у касаційній скарзі захисника.
Доводи касаційної скарги про те, що судом не було роз`яснено ОСОБА_1 суті обвинувачення колегія суддів вважає безпідставними. Відповідно до частини 1 статті 348 КПК, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з`ясовуючи його прізвище, ім`я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, роз`яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Як вбачається із аудіозапису судового засідання від 23 квітня 2020 року, прокурором було оголошено обвинувачення, після чого головуючою були з`ясовані дані обвинуваченого та запитано, чи зрозуміла йому суть обвинувачення, на що ОСОБА_1 повідомив суд, що суть обвинувачення йому зрозуміла. У разі якщо обвинуваченому не зрозуміла суть обвинувачення, судом роз`яснюється його суть.
Крім того, ОСОБА_1 було запитано, чи бажає він давати показання, на що той повідомив суд, що бажає. Але як видно із записів судових засідань, у подальшому ОСОБА_1 відмовився давати будь-які показання, посилаючись на статтю 63 Конституції України.
Щодо доводів касаційної скарги захисника про неодноразову відмову судів у задоволенні клопотань сторони захисту, колегія суддів зазначає таке.
Апеляційний суд, перевіряючи обґрунтованість відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 місцевим судом про допит свідка ОСОБА_6 погодився з мотивами такої відмови та вказав, що з цим клопотанням ані під час досудового розслідування, ані під час всього судового розгляду, який тривав більше трьох років, захист не звертався. При цьому, під час звернення достатніх підстав для його допиту не наводив. Водночас, суд роз`яснив право повторно заявити таке ж клопотання у разі забезпечення явки цього свідка та наведенням відповідних мотивів щодо дослідження доказів, які містяться в його показаннях.
Відповідно до частини 3 статті 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.