Постанова
Іменем України
12 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 466/8743/18
провадження № 61-3777св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2019 року в складі судді Білінської Г. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2022 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона проживала разом з братом, який здійснював за нею догляд, однак у 2014 році брат захворів, у зв`язку з чим вона вимушена була звернутися до ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів", яким їй було запропоновано особу для укладення договору довічного утримання, а саме ОСОБА_2
26 червня 2014 року сторони уклали договір довічного утримання, за умовами якого вона передала, а ОСОБА_2 отримав у власність належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням довічно, а саме: надавати кошти для задоволення життєвих потреб у розмірі 500 грн на місяць, на які вона самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Крім указаної суми відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру в терміни, встановлені договорами про надання таких послуг. Також згідно з умовами договору сума грошового щомісячного утримання підлягала щорічній індексації.
Позивачка вказувала, що відповідач не виконував свого обов`язку в частині здійснення індексації щомісячного платежу, а також, незважаючи на потребу позивачки в сторонній допомозі, жодного разу її не відвідав та ніколи не здійснював догляду за нею.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила суд розірвати укладений між сторонами 26 червня 2014 року договір довічного утримання, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим О. В. в реєстрі за № 1767, із підстав неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором та повернути у її власність квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2019 року позов задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений 26 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та повернуто у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 як набувач за договором, умовами проживання та станом здоров`я ОСОБА_1 не цікавився, що викликало у останньої негативне ставлення до відповідача та відсутність бажання продовжувати договірні відносини. Відповідач, укладаючи договір довічного утримання на умовах надання щомісячної допомоги ОСОБА_1 , яка проживає в іншому населеному пункті, мав би періодично ревізувати її умови проживання, потреби у лікуванні чи додаткових послугах.
Постановою Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що укладаючи договір довічного утримання, відповідач не брав на себе зобов`язань із здійснення безпосереднього догляду за позивачкою та збільшення, у випадку потреби, розміру грошового забезпечення на її утримання. При цьому належних доказів на підтвердження порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати житлово-комунальних послуг чи щомісячного грошового утримання позивачка суду не надала.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що однією з підстав позову ОСОБА_1 визначила саме невиконання відповідачем обов`язку зі сплати сум індексації щомісячного грошового утримання, передбаченого пунктом 8 договору, однак постанова апеляційного суду не містить мотивів відхилення доводів позивачки в цій частині. Взявши до уваги факт щомісячного перерахування відповідачем коштів позивачці, апеляційний суд не встановив складові сплачених ОСОБА_2 сум, а також не врахував передбачений договором порядок сплати індексації. Так, позивачка вказувала, що відповідач сплачував виключно розмір щомісячного грошового утримання та вартість житлово-комунальних послуг, у той час як відповідач наполягав на тому, що передбачені договором обов`язки ним виконуються в повному обсязі. При цьому апеляційний суд не здійснив належну оцінку поданих позивачкою доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договором довічного утримання, пославшись на відсутність у суду спеціальних знань щодо перевірки правильності таких нарахувань. Не встановивши обставини щодо виконання ОСОБА_2 обов`язку зі сплати сум індексації щомісячного грошового утримання, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для розірвання договору та відмову в задоволенні позову.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 березня 2022 року апеляційну скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що упродовж чотирьох років (по квітень 2018 року включно) відповідач не сплачував індексацію грошового утримання, з наданих ним квитанцій про поштові перекази вбачається, що жодна із них, починаючи з лютого 2015 року і до лютого 2018 року, не містить переказу з відміткою індексації за період з 2014 року по 2017 рік включно, тим самим відповідачем порушено вимоги пункту 8 договору. Утримання включає в себе забезпечення матеріальними та грошовими ресурсами. При цьому догляд пов`язується не тільки із наданням матеріальної допомоги, а опосередковується своєрідною участю набувача в житті відчужувача та повинен охоплювати психологічну підтримку і морально-емоційні відносини між відчужувачем та набувачем, чого із сторони ОСОБА_2 позивач не отримала. Питання догляду та довічного утримання особи не може бути під примусом.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
22 квітня 2022 року ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2022 року у справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні висновків щодо положень частини другої статті 651, пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 755/5449/17, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, зокрема, статті 744, частини першої статті 749, пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України, у подібних правовідносинах, а також не дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 20 червня 2022 року до Верховного Суду надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому заявниця просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії оскаржуваних судових рішень
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 03 червня 2014 року ОСОБА_1 , будучи власником квартири АДРЕСА_1 , звернулася до директора ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" ОСОБА_4 із заявою, в якій просила розглянути питання про можливість укладення з нею договору довічного утримання на умовах матеріального забезпечення, оскільки вона є одинокою, має мінімальну пенсію та їй бракує коштів на проживання.
Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів запропонував позивачці особу для укладення договору довічного утримання - ОСОБА_2 , який не проживає у місті Львові, однак виявив бажання укласти такий договір.
26 червня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір довічного утримання, який посвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим О. В. у реєстрі за №1767.
За умовами договору позивач передала, а ОСОБА_2 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 , в обмін на що відповідач зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 7 договору ОСОБА_2 зобов`язався забезпечувати ОСОБА_1 грошовими ресурсами для задоволення потреб нормальної життєдіяльності, на які ОСОБА_1 самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовились, що утримання, в тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у 500 грн, які будуть щомісячно надаватись ОСОБА_1 шляхом банківського або поштового переказу або готівкою під розписку. Крім вказаної суми набувач зобов`язався щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру в терміни, встановлені відповідними договорами, незалежно від того, з ким вони укладені.
Відповідно до пункту 8 договору грошове утримання виплачується щомісячно, починаючи з моменту укладення договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом або готівкою на руки під розписку. Сума щомісячного грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно у лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України.
У пункті 9 договору сторони визначили одноразове грошове утримання в розмірі 30 000 грн, які відчужувач ОСОБА_1 отримала повністю від набувача перед підписанням цього договору. Сторони також домовились, що одноразове грошове утримання не підлягає перегляду та не індексується і надається відчужувачу для забезпечення себе всім необхідним для повноцінного життя.
Із наданих відповідачем квитанцій про поштові перекази вбачається, що за час виконання умов договору довічного утримання він здійснив грошові перекази ОСОБА_1 у таких сумах: 09 липня 2014 року - 700 грн, 03 вересня 2014 року- 850 грн, 30 вересня 2014 року - 850 грн, 03 листопада 2014 року - 850 грн, 02 грудня 2014 року - 850 грн, 02 лютого 2015 року - 850 грн, 04 березня 2015 року - 1000 грн, 06 квітня 2015 року - 1000 грн, 04 травня 2015 року - 1000 грн, 09 червня 2015 року - 1000 грн, 02 липня 2015 року - 1000 грн, 05 серпня 2015 року - 1100 грн, 02 жовтня 2015 року - 1100 грн, 04 листопада 2015 року -1100 грн, 09 грудня 2015 року - 1100 грн, 29 грудня 2015 року - 1200 грн, 03 лютого 2016 року - 1100 грн, 12 травня 2016 року - 1200 грн, 08 червня 2016 року - 1100 грн, 06 липня 2016 року - 1100 грн, 29 липня 2016 року - 1100 грн, 05 жовтня 2016 року - 1100 грн, 08 листопада 2016 року - 1100 грн, 01 грудня 2016 року - 1100 грн, 27 грудня 2016 року - 1400 грн, 01 лютого 2017 року - 1300 грн, 07 березня 2017 року - 4200 грн, 05 квітня 2017 року - 2000 грн, 05 травня 2017 року - 1300 грн, 07 червня 2017 року - 2600 грн, 04 липня 2017 року - 1300 грн, 01 серпня 2017 року - 1300 грн, 05 вересня 2017 року - 1200 грн, 04 жовтня 2017 року - 1200 грн, 01 листопада 2017 року - 1200 грн, 01 грудня 2017 року - 1200 грн, 29 грудня 2017 року - 1400 грн, 02 лютого 2018 року - 1300 грн, 06 березня 2018 року - 1700 грн, 04 квітня 2018 року - 1500 грн (том 1, а. с. 62-70).
Подальші грошові перекази позивачка не прийняла, а 25 серпня 2018 року направила ОСОБА_2 претензію, у якій повідомила, що за ним рахується заборгованість за договором довічного утримання в розмірі 19 503,77 грн (том 1, а. с. 71-81).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.