Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 461/6813/19
провадження № 61-6181св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Європейський банк реконструкції та розвитку,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника Європейського банку реконструкції та розвитку - Мельника Миколи Миколайовича на ухвали Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., від 16 травня 2022 року.
Зміст заявлених позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Європейського банку реконструкції та розвитку за місцем знаходження представництва ЄБРР у м. Львові із позовом, в якому просив стягнути з ЄБРР на його користь суму гарантованих коштів у розмірі 1 718, 76 Євро.
Зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ЄБРР на користь ОСОБА_1 суму гарантованих коштів за встановлення енергоефективного обладнання у розмірі 1 718, 76 євро.
Стягнуто з ЄБРР на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір
у розмірі 768, 40 грн.
Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ЄБРР, представництва ЄБРР в Україні на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 48 948, 64 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погодившись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, у вересні 2021 року ЄБРР подав апеляційні скарги на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року.
Основний зміст та мотиви ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалами Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ЄБРР на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року та на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року.
Ухвали апеляційного суду мотивовані тим, що після ознайомлення з матеріалами справи представнику ЄБРР стало відомо про наявність рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, однак, знаючи про наявність цих судових рішень, своїм правом на отримання їх копій ЄБРР не скористався, як і не скористався своїм правом на оскарження рішення та додаткового рішення суду у строк, передбачений Цивільним процесуальним кодексом України, відтак добросовісно не користувався належними йому процесуальними правами.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що сам по собі факт неотримання рішення та додаткового рішення суду не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зважаючи на те, що ЄБРР було відомо про наявність оскаржених рішень суду першої інстанції. ЄБРР свідомо не отримував цих судових рішень, незважаючи на те, що мав таку можливість, відтак відсутні об`єктивні причини для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що копія оскаржуваних рішень суду отримана Київським представництвом ЄБРР 08 квітня 2021 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Узагальнені доводи касаційної скарги
05 червня 2022 року представникЄБРР - Мельник М. М. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвали Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку, що тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішень розпочався 18 серпня 2021 року - з дати, коли представник ЄБРР Непомяща Г. О. ознайомилася з матеріалами справи. Частина друга статті 354 ЦПК України пов`язує початок перебігу тридцятиденного строку на апеляційне оскарження не з датою ознайомлення з матеріалами справи, а з датою отримання копії судового рішення. Перелік обставин, які свідчать про день отримання копії судового рішення, є вичерпним і визначений у частині шостій статті 272 ЦПК України.
Заявник вказує, що відповідно до частини четвертої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Виходячи з аналізу зазначених норм, вручення копії судового рішення учаснику справи або його представнику може здійснюватися виключно за його заявою і таке вручення підтверджується розпискою відповідного учасника (його представника). Тобто, саме із дати складення розписки і повинен відліковуватися тридцятиденний строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Заявник зазначає, що у порядку, передбаченому частиною шостою статті 272 ЦПК України, ЄБРР рішення суду першої інстанції вручено не було.
У матеріалах справи відсутні як заява представника ЄБРР Непомящої Г. О. на одержання копій рішень та/або її розписка про одержання копій рішень суду першої інстанції. 18 серпня 2021 року представник ЄБРР Непомяща Г. О. звернулась до суду із заявою лише про ознайомлення з матеріалами справи, в якій відсутнє прохання про одержання копій рішень суду. Факт подання представником ЄБРР заяви про ознайомлення із матеріалами справи не спричиняє правових наслідків, передбачених статтею 272 ЦПК України.
ПредставникЄБРР - Мельник М. М. вказує, що на дату звернення із апеляційною скаргою ЄБРР не отримав копій рішень суду у спосіб, передбачений 272 ЦПК України. Ця обставина свідчить про поважність причин поновлення строку на апеляційне оскарження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/6813/19 за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року справу № 461/6813/19 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення, а оскаржені ухвали апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження. Скаржник у своїй касаційній скарзі не надав жодних пояснень щодо того, чому ним не вжито заходів щодо оскарження рішення суду першої інстанції, починаючи з 08 квітня або з 18 серпня 2021 року, та чому апеляційна скарга подана лише 30 вересня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ЄБРР за місцем знаходження представництва ЄБРР у м. Львові, в якому просив стягнути з ЄБРР на його користь суму гарантованих коштів за встановлення енергоефективного обладнання у розмірі 1 718, 76 Євро.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ЄБРР на користь ОСОБА_1 суму гарантованих коштів у розмірі 1 718, 76 євро. Стягнуто з ЄБРР на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір
у розмірі 768, 40 грн.
Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ЄБРР, представництва ЄБРР в Україні на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 48 948, 64 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погодившись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, 30 вересня 2021 року ЄБРР подало апеляційні скарги на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року.
Ухвалами Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційні скарги ЄБРР на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року залишено без руху та надано апелянту строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням поважних причин пропуску такого, оскільки вказані апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними.
На виконання вимог зазначених ухвал Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року апелянт подав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, мотивуючи його тим, що копію оскаржуваного рішення суду у спосіб, передбачений статтею 272 ЦПК України, ним не отримано, а факт ознайомлення його представника з матеріалами справи не свідчить про отримання ним копії рішення суду та не спричиняє правових наслідків.
Копія оскаржуваних до апеляційного суду рішення та додаткового рішення суду першої інстанції отримані Київським представництвом ЄБРР 08 квітня 2021 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
18 серпня 2021 року представник ЄБРР Непомяща Г. О. зверталася до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи № 461/6813/19 і ознайомилася з ними.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.