Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 635/6868/16-ц
провадження № 61-21009св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 ,
відповідачі: приватне виробничо-комерційне підприємство "АСК", приватне підприємство "Т-Б", ОСОБА_3 , акціонерне товариство "Просто-страхування",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , на рішення Харківського районного суду Харківської області у складі судді Назаренко О. В., від 02 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б., від 02 листопада 2021 року,і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ПВКП "АСК", ПП "Т-Б", ОСОБА_3 , АТ "Просто-страхування" про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що28 жовтня 2015 року
о 15:00 год ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки ЗАЗ-110308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автошляху Т-17-05 Лохвиця-Гадяч-Охтирка в напрямку м. Гадяч та, проїжджаючи в районі 37 км. + 200 м. вказаної автодороги у с. Осняги Гадяцього району Полтавської області, виїхав на зустрічну смугу руху, грубо порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. У результаті ДТП водій автомобіля Рено Кліо Сімбол ОСОБА_5 та його пасажирка малолітня ОСОБА_2 отримали тяжкі тілесні ушкодження. Позивачка стверджувала, що ОСОБА_4 , водій транспортного засобу, який спричинив ДТП, працював торговим представником у ПП "Т-Б" та виконував свої службові обов`язки на території Гадяцього і Зіньківського районів. Власником транспортного засобу, а саме автомобіля
ЗАЗ-110308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі договору оренди переданий ПВКП "АСК", є ОСОБА_3 .
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила стягнути в солідарному порядку з відповідачів на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої каліцтвом її малолітньої доньки, 1 000 000 грн та стягнути в солідарному порядку з відповідачів на відшкодування моральної шкоди 2 717 795, 12 грн, з яких 2 040 336 грн (основний розмір заподіяної шкоди) + 171 569, 98 грн (проценти річні) + 505 889, 14 грн (інфляційні витрати).
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПП "Т-Б" на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 135 400, 48 грн. Стягнуто з АТ "Просто-страхування" на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 14 599, 52 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивачкою на підтвердження розміру майнової шкоди не надано відповідних доказів, а саме: чеків, квитанцій та інших доказів, які могли б підтвердити розмір завданої шкоди, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги у цій частині.
Судом встановлено, що на час скоєння ДТП ОСОБА_4 знаходився у трудових відносинах з ПП "Т-Б", а відповідачі ПВКП "АСК" та ОСОБА_3 , не є безпосередніми завдавачами шкоди. Врахувавши обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди з ПП "Т-Б" на користь ОСОБА_2 у розмірі 135 400, 48 грн. Суд першої інстанції, зокрема, врахував, що під час ДТП малолітня дитина у віці 5 років знаходилась в салоні автомобіля без користування пасками безпеки та спеціального дитячого крісла.
Взявши до уваги, що відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ Славута 110308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , булазастрахована АТ "Просто-страхування" на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також те, що АТ "Просто-страхування" виплатило страхове відшкодування у розмірі 85 400,48 грн (страхова сума складає 100 000 грн), суд першої інстанції дійшов висновку, що невідшкодованою залишилася сума у розмірі 14 599, 52 грн, яка підлягає стягненню з АТ "Просто-страхування" на користь ОСОБА_2 .
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки
ОСОБА_2 , задоволено частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2021 року у частині вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року шляхом заборони відчуження нерухомого та рухомого майна ПП "Т-Б" у межах суми позову без позбавлення права користування таким майном, скасовано. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 у розмірі 135 400, 48 грн саме з ПП "Т-Б", оскільки на час скоєння ДТП транспортний засіб ЗАЗ-110308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував у законному користуванні ПП "Т-Б", а особа яка керувала вказаним транспортним засобом, перебувала у трудових відносинах із ПП "Т-Б".
Суд апеляційної інстанції визнав, що судом першої інстанції у повному обсязі досліджено матеріали справи, встановлено відповідальність ПП "Т-Б" та стягнуто на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 135 400, 48 грн. Також правомірно стягнуто з АТ "Просто-страхування" невідшкодовану суму страхового відшкодування за заподіяння шкоди здоров`ю потерпілому 14 599, 52 грн.
Суд апеляційної інстанції підтвердив, що доказів на підтвердження завдання майнової шкоди у розмірі 1 000 000, 00 грн матеріали справи не містять, заявлений розмір майнової шкоди позивачкою не обґрунтовано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року, апеляційний суд, враховуючи положення частини сьомої статті 158 Цивільного процесуального кодексу України, а також те, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову не було подано, а позовні вимоги в частині стягнення з ПП "Т-Б" задоволені, дійшов висновку, що заходи забезпечення позову діють до повного виконання рішення суду, і підстави для їх скасування відсутні.
Узагальнені доводи касаційної скарги
23 грудня 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , подала касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення її позову у повному обсязі .
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення судами процесуального права. Вказує на застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1083цс15; постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 12 червня 2019 року
у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 923/342/16, від 16 липня 2018 року у справі № 335/8271/16, від 12 вересня 2018 року у справі № 686/8458/17 (провадження № 61-4813св18), від 04 вересня 2019 року у справі № 335/8271/16-ц (провадження № 61-32626св18), від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17-ц (провадження № 61-40790св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявниця посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявниця стверджує, що суди дійшли помилкового висновку про те, що між ОСОБА_3 та ПВКП "АСК" було укладено договір оренди транспортного засобу марки ЗАЗ-110308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки договір оренди між ОСОБА_3 , саме як фізичною особою, та ПВКП "АСК" укладений у простій письмовій формі і нотаріально не посвідчений, як того вимагають положення статті 799 Цивільного кодексу України, а тому відповідно до частини першої статті 220 ЦК України цей договір є нікчемним і не створює правових наслідків для сторін. Нікчемність вказаного договору оренди виключає правову підставу володіння ПВКП "АСК" вказаним транспортним засобом. Однак судами не було надано правової оцінки договору оренди.
На думку заявниці, відповідачами не надано належних доказів, які б підтверджували той факт, що ПВКП "АСК" до ПП "Т-Б" було передано будь-яке речове право на автомобіль марки ЗАЗ-110308, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Ані у ПВКП "АСК", ані у ПП "Т-Б" внаслідок нікчемності договору оренди не виникло правової підстави для володіння транспортним засобом, а тому відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе безпосередньо його власник - ОСОБА_3 . Посилання відповідачів на те, що речове право користування або володіння вказаним транспортним засобом було передано у подальшому ПВКП "АСК" на користь ПП "Т-Б" на підставі договору аутсорсингу № 1 від 01 січня 2015 року також не відповідає вимогам цивільного законодавства.
Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частини другої статті 1187 ЦК України в частині покладення обов`язку з відшкодування шкоди на ПП "Т-Б" як особи, яка володіє транспортним засобом. Заявниця стверджує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення частини другої статті 1172 ЦК України, а особою, яка повинна відшкодовувати завдану шкоду, є ПВКВ "АСК" як замовник.
ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов необґрунтованого висновку про зменшення розміру відшкодування завданої моральної шкоди, не врахував, що звичайна необережність або вина, допущенні потерпілим у ДТП, не можуть впливати на розмір відшкодування або на звільнення від відповідальності у розумінні вимог статті 1193 ЦК України. Моральну шкоду було безпідставно зменшено судом у 13 разів, без урахування висновків проведеної у справі судово-психологічної експертизи, а також без урахування процентів річних та інфляційних втрат. Зазначає, що до правовідносин у цій справі слід застосовувати положення статті 625 ЦК України.
Судові рішення оскаржуються в частині стягнення майнової шкоди та у частині відмови у стягненні заявленого відшкодування моральної шкоди, а також нарахувань у відповідності до положень статті 625 ЦК України, а тому в іншій частині не є предметом касаційного перегляду в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 635/6868/16-ц.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 рокусправу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , до ПВКП "АСК", ПП "Т-Б", ОСОБА_3 , АТ "Просто-страхування" про відшкодування майнової та моральної шкоди призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ПВКП "АСК" та ОСОБА_3 посилаються на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Вказують, що ОСОБА_4 знаходився у трудових відносинах з ПП "Т-Б", працюючи на посаді торгового представника, в момент вчинення ДТП здійснював трудові функції та керував транспортним засобом. Вважають, що судами правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди за недоведеністю, а також правильно визначено розмір відшкодування моральної шкоди. Вважають, що до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 625 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу ПП "Т-Б" посилається на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга такою, що підлягає залишенню без задоволення у зв`язку із її необґрунтованістю. Вважає, що заявницею не доведено обставини неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права у розумінні частини третьої статті 412 ЦПК України. Доводи касаційної скарги дублюють зміст заяви про збільшення позовних вимог та апеляційної скарги й зводяться до переоцінки доказів.
Подані відзиви на касаційну скаргу слід прийняти до розгляду, оскільки ухвалу Верховного Суду від 07 квітня 2022 року, якою встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу до 03 травня 2022 року, було отримано відповідачами поза межами встановленого судом строку, що підтверджується відповідними доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 жовтня 2015 року о 15:00 год ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки ЗАЗ-110308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автошляху Т-17-05 Лохвиця-Гадяч-Охтирка у напрямку м. Гадяч та, проїжджаючи в районі 37 км. + 200 м. вказаної автодороги у с. Осняги Гадяцького району Полтавської області, виїхав на зустрічну смугу руху, грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, допустив зіткнення з автомобілем Рено Кліо Сімбол, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП водій автомобіля Рено Кліо Сімбол ОСОБА_5 та його пасажирка ОСОБА_2 отримали тяжкі тілесні ушкодження.
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 16 лютого 2016 року, кримінальне провадження № 12015170000000791 від 29 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_4 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України закрито на підставі, передбаченій пунктом 5 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із смертю підозрюваного.
На час скоєння ДТП ОСОБА_4 знаходився у трудових відносинах з ПП "Т-Б", працював на посаді торгового представника та виконував свої службові обов`язки. Зазначене підтверджується копією наказу ПП "Т-Б" № 25 від 11 червня 2014 року, копією штатного розпису ПП "Т-Б" станом на 28 жовтня 2015 року, копією заяви ОСОБА_7 про прийняття на роботу на посаду торгового представника за сумісництвом від 11 червня 2014 року.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки ЗАЗ-110308, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (серія НОМЕР_3 ).
01 липня 2015 року ОСОБА_3 та ПВКП "АСК" уклали у простій письмовій формі договір оренди вказаного транспортного засобу марки ЗАЗ-110308, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
01 січня 2015 року між ПВКП "АСК" та ПП "Т-Б" було укладено договір аутсорсингу № 1. Відповідно до умов договору ПП "Т-Б" було передано, зокрема, функції управління транспортними засобами ПВКВ "АСК".
14 листопада 2014 року між ПАТ "Просто-страхування" та ОСОБА_3 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № АІ/4016848, згідно з яким було застраховано відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ Славута 110308, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 4 договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 листопада 2014 року, поліс АІ/4016848, ліміт відповідальності АТ "Просто-страхування" за заподіяну шкоду здоров`ю потерпілому складає 100 000, 00 грн.
На підставі платіжного доручення № 9151 від 24 травня 2016 року, платіжного доручення № 9447 від 27 травня 2016 року, платіжного доручення № 22528 від 12 грудня 2016 року, платіжного доручення № 2740 від 09 лютого 2017 року, платіжного доручення № 7112 від 14 квітня 2017 року та платіжного доручення № 19151 від 12 грудня 2017 року АТ "Просто-страхування" виплатило страхове відшкодування розмірі 85 400, 48 грн. У межах ліміту відповідальності страховика, на думку судів попередніх інстанцій, невідшкодованою залишилася сума страхового відшкодування 14 599, 52 грн.
У відповідності до висновку судово-психологічної експертизи № 6261 від 31 травня 2019 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса орієнтовний розмір грошової компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 , визначено у розмірі 432 мінімальні заробітні плати, що на момент розгляду справи судом першої інстанції становило 2 592 000, 00 грн.