Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 175/2629/18
провадження № 61-17998св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , який залучений в якості правонаступника ОСОБА_2
відповідачі: Садове товариство "Монтажник", ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, Третя дніпровська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 рокуу складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який уточнив у вересні 2018 року та просив визнати право власності на садовий будинок у порядку спадкування за заповітом, визнати право членства в садівничому товаристві та зобов`язати садове товариство "Монтажник"
(далі - СТ "Монтажник") вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що він є сином ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті його батька залишилась спадщина у вигляді садового будинку (побудованого до 1992 року), розташованого на земельній ділянці на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в СТ "Монтажник", ділянка № НОМЕР_1 , яка є неприватизованою.
Спадщину після смерті батька прийняла його дружина (мати позивача) ОСОБА_5 шляхом постійного проживання зі спадкодавцем, яка за життя залишила заповіт від 16 серпня 2016 року на ім`я позивача.
Позивач зазначав, що після смерті матері він прийняв спадщину у встановлений законом строк шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори, проте не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки за життя спадкодавець не зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку та садовий будинок.
Також зазначав, що успадкований ним садовий будинок було безпідставно надано СТ "Монтажник" у користування ОСОБА_3 та відмовлено йому у включенні до членів садового товариства.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2019 року до участі в справі як правонаступника позивача ОСОБА_2 залучено спадкоємця за заповітом ОСОБА_1
28 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом, в якому просив:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок, розташований на земельній ділянці на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в садівничому товаристві "Монтажник", ділянка № НОМЕР_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1819415112214, номер запису про право власності: 31349250, дата, час державної реєстрації: 20 квітня 2019 року 15:24:03;
- витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 садовий будинок
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2020 року у складі судді Озерянської Ж. М. позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 31349250, дата, час державної реєстрації: 20 квітня 2019 року 15:24:03, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46650448 від 25 квітня 2019 року 12:25:47, ОСОБА_6 , Друга дніпровська державна нотаріальна контора, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область.
Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 садовий будинок
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", проте після смерті ОСОБА_5 СТ "Монтажник", на території якого знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_1 та на якій знаходиться побудований ОСОБА_7 та ОСОБА_5 садовий будинок, незаконно на підставі нікчемного правочину (заяви у простій письмовій формі) від імені ОСОБА_5 було виключено з членів СТ "Монтажник" померлого ОСОБА_7 та включено замість нього до членів садового товариства відповідачку ОСОБА_3 і видано їй довідку про сплачений пай та наявність у неї у власності садового будинку.
Суд першої інстанції виходив з того, що на час складання вказаної вище нікчемної заяви ОСОБА_5 не була членом СТ "Монтажник" та не могла відчужити земельну ділянку та будинок відповідачці.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_2 садовий будинок не входив до спадкової маси та не був належним чином оформлений, а тому відсутні підстави для задоволення позову та визнання права власності на садовий будинок за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт належності спірного нерухомого майна померлому ОСОБА_2 .
Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважав такими, що не підлягають задоволенню, також вимоги ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію спірного майна та його витребування у відповідача, оскільки вони є похідними від позову про визнання права власності.
Також апеляційним судом враховано, що ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_1 жодних дій, пов`язаних зі зверненням до правління СТ "Монтажник" із заявою про прийняття їх до кооперативу, не вчиняли.
Крім того, як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи,
ОСОБА_1 не погоджується з діями ОСОБА_3 щодо вступу у садівниче товариство та вважає їх незаконними, проте апеляційний суд зауважував, що позивач має право звернутися до суду з іншими позовними вимогами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року у справі № 6-146цс13, від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14, у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16?ц, провадження № 61-19875св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що вимогами законодавства, чинного на момент виникнення права власності у 1989 році, державна реєстрація не передбачалась ані як підстава переходу права власності, ані як формальна констатація перед третіми особами факту переходу права власності. До реєстрації права власності, що виникло
у 1989 році, має застосовуватись законодавство про реєстрацію права власності, чинне на момент такої реєстрації, а документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.
Зазначає, що сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_4 був членом СТ "Монтажник", після смерті якого ОСОБА_5 господарювала у будинку, доглядала за ним та земельною ділянкою, а тому ОСОБА_2 нарівні з ОСОБА_5 , як спадкоємці першої черги у порядку спадкування за законом, набули право спадкувати майно, у тому числі й спірний садовий будинок, а після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 , як його правонаступник, набув право витребувати майно у недобросовісного набувача ОСОБА_3 .
Зазначає, що апеляційний суд при вирішенні спору невірно застосував статтю 1218 ЦК України, не врахував, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 .
За життя 02 квітня 2018 року він склав заповіт, яким заповів усе належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на момент смерті, ОСОБА_1
ОСОБА_1 звертався до державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Є. В. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності на спадщину, внаслідок чого була відкрита спадкова справа № 164/2019.
05 вересня 2019 року спадкоємцю ОСОБА_1 було видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 .
Також судами установлено, що батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , та
ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняли його дружина ОСОБА_5 , син
ОСОБА_4 (який свої спадкові права на усю спадщину не оформив), син ОСОБА_2 , кожен на 1/3 частку у спадщині, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем, який на момент смерті проживав за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з матеріалами спадкової справи №420/2010, заведеної після смерті ОСОБА_4 , встановлено, що спадкоємцями є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/3 частку у спадщині, син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на 1/3 частку у спадщині, та дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на 1/3 частку у спадщині, яка складається з вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією у банківських установах.
16 вересня 2010 року державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Ужва Т. М. були видані три свідоцтва про право на спадщину за законом: зареєстроване в реєстрі за №1-1845 на 1/6 частку вкладів ОСОБА_5 , зареєстроване в реєстрі за №1-1846 на 1/6 частку вкладів ОСОБА_4 , зареєстровано в реєстрі
за №1-1847 на 1/6 частку вкладів ОСОБА_2 .
Суди встановили, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто задовго до смерті ОСОБА_5 , а тому його частку у спадщині успадкувала ОСОБА_5 , як єдиний спадкоємець першої черги, яка була зареєстрована та проживала разом із померлим на момент смерті. Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася, що підтверджується листом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори №1959/01-16 від 27 вересня 2018 року та відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур про зареєстрованих осіб.
Також судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла
ОСОБА_5 , яка за життя 16 серпня 2016 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутовою А. Г., на ім`я свого сина ОСОБА_2 .
Згідно з матеріалами спадкової справи № 170/2017, заведеної після смерті померлої ОСОБА_5 , спадкоємцем є син ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі заповіту від 16 серпня
2016 року. Спадкова маса складається з вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією у банківських установах.
03 листопада 2017 року державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Рівна О. В. було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вклади (зареєстроване в реєстрі за №5-594) на ім`я ОСОБА_2 .
Також судами установлено, що ОСОБА_4 був членом СТ "Монтажник", після смерті якого його дружина ОСОБА_5 господарювала та доглядала будинок, обробляла земельну ділянку.
ОСОБА_1 звертався до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на садовий будинок АДРЕСА_1 , проте дізнався, що спірний садовий будинок вже належить ОСОБА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 203395901 від 09 березня 2020 року.
З довідки СТ "Монтажник" від 12 березня 2019 року № 18 вбачається, що ОСОБА_3 є членом садівничого товариства, адреса:
с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, має у власності земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,096 га, будинок та господарські споруди, побудовані в 1989 році, пайовий внесок сплачений повністю
12 березня 2019 року, будівлям і спорудам присвоєно адресу відповідно до номеру земельної ділянки, а саме: АДРЕСА_4 .
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що після смерті ОСОБА_5 членські права в садівничому товаристві були самоправно зайняті керівництвом СТ "Монтажник", спірну земельну ділянку і садовий будинок безпідставно передано ОСОБА_3 , чим порушені його спадкові права.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.