Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 520/15383/16-ц
провадження № 61-14533 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ;
відповідач - Одеська міська рада;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності у порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що у червні 2016 року помер ОСОБА_4 , з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1994 року по день його смерті. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Спадкоємців, окрім неї, померлий не мав.
Вказувала, що 22 липня 2016 року вона звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено у зв`язку із відсутністю підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем та необхідністю оформлення правового статусу квартири, право власності на яку ОСОБА_4 не оформив, незважаючи на виплату пайових внесків.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю з 1994 року по червень 2016 року (дня смерті ОСОБА_4 ) та визнати за нею право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року провадження у справі було закрито у зв`язку зі смертю позивача.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , правонаступника ОСОБА_1 , задоволено, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року у складі судді Луняченка В. О. позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 1994 року по червень 2016 року (день смерті ОСОБА_4 ).
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у судовому засіданні доведено той факт, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у період з 1994 року по день смерті останнього у червні 2016 року проживали однією сім`єю, що підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які вказали, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вели спільне господарство та мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Вказані обставини підтверджено також спільним актом інших сусідів будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідні докази, які в сукупності можуть підтвердити, зокрема ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат. Вказані обставини судом першої інстанції не встановлено, а показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту, оскільки не підкріплені письмовими доказами, які б свідчили про ведення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків подружжя. На підтвердження проживання зі спадкодавцем однією сім`єю позивачем надано лише спільний акт сусідів будинку АДРЕСА_1 , довідку ЖБК "Комунальщик" про відсутність заборгованості по оплаті комунальних послуг, які не доводять обставин, на які посилається позивач у своєму позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначала неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказувала на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 520/15383/16-ц із Київського районного суду м. Одеси.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що факт постійного спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтверджено показаннями свідків у суді першої інстанції, а також спільним актом інших сусідів будинку АДРЕСА_1 , які у сукупності доводять обставини перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах, ведення спільного господарства та спільного бюджету, наявність взаємних прав і обов`язків, тобто відносин, притаманних сім`ї.
Вказувала, що ОСОБА_1 сплачувала комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 , належній спадкодавцю, займалась його похованням.
Судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Одеської міської ради, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, апеляційним судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Заявник звертав увагу Верховного Суду на те, що в свідоцтві про смерть ОСОБА_4 не зазначена конкретна дата його смерті, вказано лише "червень 2016 року", а згідно акту судово-медичного дослідження (обстеження) від 22 червня 2016 року № 1899 при дослідженні трупа ОСОБА_4 встановлені різко виражені гнильні зміни внутрішніх органів, що спростовує доводи позивача про постійне спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю на час відкриття спадщини. Заявник просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що у червні 2016 року помер ОСОБА_4 , про що 26 червня 2016 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зроблено відповідний запис про смерть № 6626 (а. с. 9, т. 1).
Згідно довідки (виписки із домової книги про склад сім`ї та прописки) від 16 травня 2017 року № 132, виданої ЖБК "Комульщик", з 09 січня 1976 року до дня смерті у червні 2016 року ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 58, т. 1).
22 липня 2016 року ОСОБА_1 , зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 , звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а. с. 183, т. 1).
Листом від 22 липня 2016 року за вих. № 187/01-16 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоусова Н. В. роз`яснила ОСОБА_1 , що для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало ОСОБА_4 , померлому у червні 2016 року, заявнику необхідно надати підтверджуючі документи родинних відносин та правовстановлюючі документи щодо належності цього майна спадкодавцю (а. с. 8, т. 1).
Відповідно до акту про проживання за підписами сусідів - ЖБК "Комульщик", без дати та номера, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сімєю та вели спільне господарство з 1994 року по червень 2016 року; фактично проживали як чоловік та дружина, піклувались один про одного, цікавилися проблемами один одного ( а. с. 7, т. 1).
Відповідно до довідки ЖБК "Комунальник" від 06 липня 2016 року № 74 заборгованість за комунальні послуги квартирі АДРЕСА_1 відсутня (а. с. 12, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла (а. с. 83, т. 1).
ОСОБА_3 є спадкоємцем померлої ОСОБА_1 , яка звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н. В. із заявою про прийняття спадщини (а. с. 81, т. 1).
Відомостей про шлюбні відносини ОСОБА_4 у архівах не знайдено; ОСОБА_1 знаходилась у шлюбі з ОСОБА_5 з 1957 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 241, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.