Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 182/4322/15-ц
провадження № 61-13997 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , якому за життя на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 002945 від 12 грудня 2003 року на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 7,970 га, розташована на території Криничуватської сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після смерті батька відкрилась спадщина на вказану земельну ділянку.
На випадок своєї смерті ОСОБА_4 спадковим майном не розпорядився. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є він та відповідач ОСОБА_2 .
Вказував, що не мав можливості звернувся у встановлений законом строк із заявою до нотаріальної контори, а тому ним було пропущено строк для прийняття спадщини.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року йому визначено додатковий строк тривалістю чотири місяці для прийняття спадщини після смерті батька.
Посилаючись на те, що прийняв спадщину відповідно до вимог статті 1268 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд визнати за собою право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку (пай), площею 7,970 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року у складі судді Шестакової З. С. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай), кадастровий номер 1222982800:05:016:0406, площею 7,970 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Криничуватської сільської ради, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Веселе Нікопольського району Дніпропетровської області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже спадкоємцем першої черги за законом, прийняв спадщину після смерті батька відповідно до вимог статті 1268 ЦК України. Відповідач ОСОБА_2 є невісткою спадкодавця, яка із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори не зверталась, спадщину не приймала. Тому наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно -земельну ділянку (пай), площею 7,970 га, розташовану на території Криничуватської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за життя належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 002945 від 12 грудня 2003 року.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року відмовлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, що, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Також апеляційний суд зазначив, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року ОСОБА_1 було визначено додатковий строк тривалістю чотири місяці для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте у наданий судом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою для прийняття спадщини, а отже є таким, що не прийняв спадщину після смерті батька.
Разом з тим, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв його син ОСОБА_6 шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 11 листопада 2020 року державним нотаріусом першої Нікопольської державної нотаріальної контори Ткачовою Л. П., апелянт ОСОБА_3 є власником спірної земельної ділянки, площею 7,970 га, кадастровий номер 1222982800:05:016:0406, розташованої на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права та інтереси ОСОБА_3 , яка не була залучена до участі у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказував на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 182/4322/15 із Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції та залишив поза увагою, що остання відповідно до положень частини дев`ятої статті 74 ЦПК України ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) була повідомлена про час та місце розгляду справи через оголошення у пресі.
Також заявник вказував, що про наявність заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року ОСОБА_3 було відомо ще 04 січня 2021 року при розгляді іншої справи № 182/7014/20, тому апеляційний суд безпідставно поновив останній строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, не мотивувавши підстав поновлення такого строку. Крім того, станом на час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 не була власником спірної земельної ділянки, тому є хибним висновок апеляційного суду про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з підстав незалучення її, як особи права та інтереси якої зачіпаються, до участі у справі. Поза увагою апеляційного суду залишилась також та обставина, що у період з грудня 2013 року по квітень 2014 року він проживав поза межами України, а тому був позбавлений можливості звернутися у визначений судовим рішенням від 18 грудня 2013 року строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, апеляційним судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Вказувала, що копію заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року дійсно отримала 04 січня 2021 року, проте, звернувшись з апеляційною скаргою на вказане судове рішення 03 лютого 2021 року, строк на апеляційне оскарження пропустила з поважних причин - у зв`язку з хворобою, що підтверджується відповідними медичними документами, наданими суду апеляційної інстанції. Вона не приймала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, проте рішення суду першої інстанції впливає на її законні права та інтереси, як спадкоємця після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину, до складу якої увійшла і спірна земельна ділянка, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому зазначено, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Звертала увагу Верховного Суду на те, що на час розгляду була зареєстрована та проживала за адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме: по АДРЕСА_1 , а тому мала бути повідомлена про час та місце розгляду справи судовою повісткою відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України 2004 року. Запит суду до відповідного органу реєстрації було направлено з неправильним зазначенням її прізвища " ОСОБА_7 " замість " ОСОБА_8 ", а отже щодо іншої особи, тому суд першої інстанції безпідставно здійснив її виклик у судове засідання через оголошення у пресі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а. с. 9, т.1).
Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є його син - позивач ОСОБА_1 та син ОСОБА_6 .
За життя ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка, площею 7,790 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 002945 від 12 грудня 2003 року (а. с. 8, т. 1).
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року у справі № 182/9103/13-ц позивачу ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю чотири місяці, тобто до 18 квітня 2014 року.
Проте у наданий судом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою для прийняття спадщини після смерті батька.
У лютому 2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у задоволенні якого рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2015 року було відмолено, оскільки повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено (а. с. 84, т. 1).
Також апеляційним судом встановлено, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2009 року ОСОБА_6 встановлено додатковий строк - до 07 грудня 2009 року для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_6 прийняв спадщину, звернувшись із відповідною заявою до першої Нікопольської державної нотаріальної контори, та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 30, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер (а. с. 83, т. 1).
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є його дружина - відповідач ОСОБА_2 , дочка - апелянт ОСОБА_3 та син ОСОБА_9 , які прийняли спадщину.
Згідно договору про поділ спадкового майна від 11 листопада 2020 року, посвідченого державним нотаріусом першої Нікопольської державної нотаріальної контори Ткачовою Л. П., ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , які є спадкоємцями за законом в рівних частках майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , поділили спадкове майно, зокрема, земельна ділянка, площею 7,970 га, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом передана у власність ОСОБА_3 (а. с. 122, т. 1).
Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 7,970 га, кадастровий номер 1222982800:05:016:0406, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, зареєстровано 11 листопада 2020 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 121, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України 2004 року (тут і далі - у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України 2004 року.
Частиною третьою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно (частина четверта статті 74 ЦПК України 2004 року).
Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.