Постанова
Іменем України
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 191/585/20
провадження № 61-17535св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФІЛД",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФІЛД" (далі - ТОВ "АГРО-ФІЛД") про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки, загальною площею 7,490 га, з кадастровим номером 1224855300:01:003:0069, яка розташована на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з договором оренди земельної ділянки (паю) від 08 грудня 2016 року, зареєстрованим 13 січня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового прав за номером 18585359, за умовами якого вказана земельна ділянка була передана в оренду відповідачу строком на 30 років. Умовами договору передбачено, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року, але відповідач орендну плату виплачує з порушенням строку її виплати та не в повному обсязі, а за 2019 рік орендна плата не сплачена взагалі.
Крім того, відповідачем порушено вимоги частини четвертої статті 22 Земельного кодекс України (далі - ЗК України), згідно з якою земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.
Передбачений обов`язок відповідач не виконав і проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо земельної ділянки, не розроблений до цього часу. Позивач вважала, що порушення відповідачем встановленого законом обов`язку щодо розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачає заходи з охорони земель, є істотним порушенням договору, адже наслідком такої бездіяльності буде різке зниження родючості ґрунтів орендованої земельної ділянки. Враховуючи, що протиправна бездіяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки, вважала, що договір оренди землі має бути розірваний.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,490 га, кадастровий номер 1224855300:01:003:0069, розташованої на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "АГРО-ФІЛД", номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 18585359 від 13 січня 2017 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки, загальною площею 7,490 га, кадастровий номер 1224855300:01:003:0069, розташованої на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "АГРО-ФІЛД", номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 18585359 від 13 січня 2017 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач систематично не виконував умови договору оренди, а саме не сплачував орендну плату, використовує земельну ділянку на власний розсуд, без дотримання правил державного контролю за користуванням землею, ніяких дій, направлених на поліпшення і рекультивацію земельних ділянок, не проводить, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "АГРО-ФІЛД" задоволено.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сам по собі факт несвоєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2019 рік не свідчить про систематичне невиконання відповідачем договірних зобов`язань і не може бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі. Крім того, частина четверта статті 22 ЗК України в редакції, на яку посилається позивач, як на підставу позову, зокрема, щодо використання земельної ділянки на власний розсуд, без дотримання правил державного контролю за користуванням землею, не вчинення відповідачем ніяких дій, направлених на поліпшення і рекультивацію земельних ділянок, на час виникнення спірних правовідносин втратила чинність, а отже, розірвання договору саме з цих підстав є необґрунтованим та безпідставним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року та залишити у силі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2020 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року та витребував справу із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року заявник зазначає: апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року в справі № 6-146цс12, 28 вересня 2016 року в справі № 6-977цс16, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17; апеляційним судом встановлені обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України).
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від відповідача до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
Згідно з інформаційною довідкою про земельну ділянку від 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 7,490 га з кадастровим номером 1224855300:01:003:0069, яка розташована на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
За договором оренди земельної ділянки (паю) від 03 грудня 2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "АГРО-ФІЛД", зареєстрованим 13 січня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового прав за номером 18585359, земельна ділянка була передана позивачем у оренду відповідачу - ТОВ "АГРО-ФІЛД".
Договір орнеди земельної ділянки було укладено строком на 30 років - до 03 грудня 2046 року (пункт 2.3.)
Згідно з пунктом 2.2. договору орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року.
За повідомленням управління агропромислового розвитку Синельниківської районної державної адміністрації від 27 січня 2020 року № 7, відповідач ТОВ "АГРО-ФІЛД" порушує вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164 "Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах" та значно погіршує родючість спірної земельної ділянки та інших корисних можливостей землі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції, визначене у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
За пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.