Постанова Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 742/1760/15-ц
провадження № 61-4919св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Атон-Плюс", Товариство
з обмеженою відповідальністю "Грант Альянс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "А ГРУП", Приватне підприємство "Ветті",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 листопада 2019 року у складі судді Павлова В. Г. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року
у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Бобрової І. О., Онищенко О. І. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він перебував
у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано 24 березня 2015 року. У період перебування у шлюбі за спільні кошти сторін придбано майно (квартиру АДРЕСА_1 ; будинок АДРЕСА_2 ; автомобіль ВАЗ 21099), яке і підлягає поділу між ними.
Зазначав, що він має право на стягнення 1/2 частини доходів, отриманих ОСОБА_2 у 2013-2016 роках включно від підприємницької діяльності, а також доходів від господарської діяльності Приватного
підприємства "Ветті" (далі - ПП "Ветті"), а також 1/2 частину вартості майна цього підприємства. Крім цього, вважав, що він має право на стягнення
1/2 доходу, отриманого відповідачем за первісним позовом за відчуження автомобіля Porsche Cayenne.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 ;
- визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку
АДРЕСА_2 ;
- визнати за ним право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21099;
- стягнути з ОСОБА_2 1/2 частину вартості майна ПП "Ветті";
- стягнути з ОСОБА_2 1/2 частину доходів, отриманих нею від господарської діяльності ПП "Ветті" з моменту розірвання шлюбу по теперішній час; стягнути з ОСОБА_2 1/2 частину доходів, отриманих нею у 2013-2016 роках включно від підприємницької діяльності;
- визнати за ним право власності на 1/2 частину автомобіля Porsche Cayenne.
У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Атон-Плюс" (далі - ТОВ "Атон-Плюс"), Товариство
з обмеженою відповідальністю "Грант Альянс" (далі - ТОВ "Грант Альянс"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "А ГРУП" (далі - ТОВ "Інвестиційна компанія "А ГРУП"), ПП "Ветті", про поділ майна подружжя.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що вказане нею
у позові майно (земельна ділянка в урочищі "Під Шаянкою" у селі Шаяні Хустського району Закарпатської області, садовий будинок АДРЕСА_3 ), набуте подружжям за час перебування сторін у шлюбі і відчужене ОСОБА_1 без її відома та згоди. При цьому отримані від відчуження майна грошові кошти використані ОСОБА_1 не в інтересах сім`ї, а на власні потреби. Оскільки
у позасудовому порядку сторони не досягли домовленості щодо порядку поділу оспорюваних грошових коштів, ОСОБА_2 вважала, що вона має право на стягнення 1/2 частини вартості спірного майна.
Зазначала, що під час шлюбу сторони будували будинок на
АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , тому цей незакінчений будівництвом житловий будинок підлягає поділу між ними. Вважала, що вона має право на стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини доходів останнього, отриманих у 2014-2017 роках (кошти, отримані
у 2017 році від погашеної позики, наданої у 2014 році ОСОБА_4 ; дохід за відчуження автомобіля Mercedes-Benz S550; дохід, отриманий від підприємницької діяльності у 2014-2015 роках; інші доходи, отримані
у 2015 році; кошти, надані у борг ОСОБА_5 за розпискою
від 14 листопада 2011 року).
Вказувала, що ОСОБА_1 був учасником господарських товариств:
ТОВ "Атон-Плюс" і ТОВ "Грант Альянс", тому вона має також право на стягнення 1/2 частини доходів, отриманих відповідачем за зустрічним позовом у зв`язку з його виходом зі складу цих товариств.
На підставі викладеного ОСОБА_2 з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- стягнути з ОСОБА_1 на її користь 1/2 частину вартості
нерухомого майна, відчуженого за договорами купівлі-продажу, що загалом становить 1 466 731,50 грн, з яких: 215 000 грн, що складає 1/2 частину вартості майна, відчуженого за договором купівлі-продажу, - земельної ділянки в урочищі "Під Шаянкою" у селі Шаяні Хустського району Закарпатської області, кадастровий номер якої 2125355303:01:022:0201, площею 0,4 га; 1 251 731,50 грн, що складає 1/2 частину вартості майна, відчуженого за договором купівлі-продажу, - садового будинку
АДРЕСА_3 , та земельної ділянки за вказаною адресою, площею 0,3853 га, кадастровий номер якої 3221480903:02:002:0100;
- визнати за нею право власності на 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку загальною площею 838,4 кв. м, розташованого на земельних ділянках на АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , кадастрові номера яких 7410700000:04:002:0170 та 7410700000:04:002:0171;
- стягнути з ОСОБА_1 1/2 частину інших доходів останнього,
отриманих у 2014-2017 роках, з яких: 2 325 000 грн - сума коштів, отриманих у 2017 році від погашеної позики, наданої у 2014 році ОСОБА_4 ; 475 828,18 грн - дохід, отриманий від відчуження автомобіля Mercedes-Benz S550; 1 494 651 грн - дохід, отриманий від підприємницької діяльності
у 2014 році; 1 192 911,50 грн - дохід, отриманий від підприємницької діяльності у 2015 році; 1 330 204 грн - інші доходи, отримані у 2015 році
ОСОБА_1 ; та еквівалент грошових коштів у розмірі 196 250 дол. США на день ухвалення судового рішення;
- стягнути з ОСОБА_1 1/2 частину доходів, отриманих ним у зв`язку
з його виходом зі складу господарських товариств: ТОВ "Атон-Плюс",
ТОВ "Грант Альянс", у розмірі 549 439 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 22 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,5 кв. м, житловою площею 38,2 кв. м.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля
ВАЗ 21099.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час розгляду справи встановлено факт набуття подружжям у шлюбі квартири
АДРЕСА_1 , будинку
АДРЕСА_2 та автомобіля ВАЗ 21099, тому це майно відповідно до вимог
статей 60, 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України) є об`єктом спільної сумісної власності, отже право власності на 1/2 частину зазначеного майна необхідно визнати за ОСОБА_1 , оскільки воно зареєстроване на його дружину. Разом з тим ОСОБА_2 не довела вимог зустрічної позовної заяви.
Додатковим рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 6 090 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним при подачі позову судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи,
у розмірі 4 141,20 грн.
Судові витрати, понесені ОСОБА_2 , у розмірі 1 965,20 грн залишено за нею.
Додаткове рішення мотивоване тим, що питання щодо розподілу судових витрат не було вирішене під час ухвалення рішення по суті заявлених вимог, тому вказані витрати підлягають розподілу, виходячи із співвідношення ціни позову.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 червня 2016 року рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 22 грудня 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також вказував, що позивач за зустрічним позовом не подала до суду доказів на підтвердження тих обставин, що при відчуженні спірного майна
ОСОБА_1 діяв всупереч інтересам сім`ї або з метою уникнення подальшого розподілу цього майна. Наявність у ОСОБА_1 доходів від діяльності господарських товариств за період після розірвання між сторонами шлюбу не підтверджена.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 29 березня 2017 року скасовано рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 грудня
2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 01 червня 2016 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала касаційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції,
у порушення вимог статті 143 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій, безпідставно відхилив клопотання ОСОБА_2 про призначення судово-товарознавчих експертиз, на вирішення яких було б постановлено питання щодо вартості спірних об`єктів нерухомості. Апеляційний суд у порушення вимог статті 303 ЦПК України
(в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій) також не прийняв до уваги заявлене ОСОБА_2 клопотання про призначення у справі судово-товарознавчих експертиз і не усунув порушення права останньої на подання до суду доказів на підтвердження заявлених нею вимог і сам допустив такі ж порушення. Неповнота з`ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 25 листопада 2019 року позовні вимоги за первісним позовом
ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 , 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21099.
У задоволенні інших позовних вимог за первісним позовом відмовлено.
У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що квартира
АДРЕСА_1 , будинок АДРЕСА_2 та автомобіль ВАЗ 21099 набуті ОСОБА_2 у період перебування
у шлюбі з ОСОБА_1 , тому це майно є спільною сумісною власністю подружжя. Разом з тим ОСОБА_1 не подав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження його вимог щодо поділу автомобіля Porsche Cayenne, який станом на 31 жовтня 2019 року зареєстрований за ОСОБА_6 , а також в частині стягнення 1/2 частини доходів, отриманих ОСОБА_2 у 2013-2016 роках від підприємницької та господарської діяльності.
У свою чергу, ОСОБА_2 не подала до суду доказів використання ОСОБА_1 коштів, отриманих від продажу земельної ділянки
в урочищі "Під Шаянкою" та нерухомого майна в СТ "Коса", не в інтересах сім`ї. При цьому ОСОБА_2 надала своєму чоловіку нотаріальну згоду на відчуження зазначеного майна. Також відсутні й підстави для визнання за позивачем за зустрічним позовом права власності
на 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , оскільки вказаний будинок розташований на належних ОСОБА_3 земельних ділянках, яка не була залучена відповідачем до участі у справі. ОСОБА_3 вказувала, що вона самостійно здійснювала спірне будівництво за особисті заощаджені кошти, а такі доводи не спростовані під час розгляду справи. ОСОБА_2 не подала до суду належних та допустимих доказів щодо участі подружжя в будівництві спірного будинку.
У матеріалах справи відсутні докази повернення ОСОБА_4 коштів за договором позики ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог у частині стягнення коштів як доходу, отриманого у 2017 році від суми погашеної позики, яку було надано в 2014 році. Судом також враховано відчуження ОСОБА_1 автомобіля Mercedes-Benz S550 в період перебування з позивачем за зустрічним позовом в шлюбі та відсутність будь-яких інших доказів щодо використання ним отриманих грошових коштів проти волі ОСОБА_2 не в інтересах сім`ї чи на її потреби або ж їх приховування.
Сума прощеного Публічним акціонерним банком "Укрсоцбанк" (далі -
ПАТ "Укрсоцбанк") кредиту у розмірі 2 039 358,21 грн не є доходом
ОСОБА_1 як одного з подружжя, тому вказана сума не може бути предметом поділу як майно, що набуте подружжям під час шлюбу.
ОСОБА_2 не спростувала обставин щодо повернення коштів за договором позики від 14 листопада 2011 року під час перебування сторін
у цій справі у зареєстрованому шлюбі та використання цих коштів в інтересах сім`ї. ОСОБА_2 також не довела належними та допустимими
доказами отримання ОСОБА_1 доходів у зв`язку з виходом зі складу
ТОВ "Грант Альянс" і ТОВ "Атон-Плюс". Вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення з ОСОБА_1 доходів від підприємницької діяльності за 2014 рік не можуть бути задоволені, оскільки вони були отримані останнім у період перебування в шлюбі і доказів їх використання проти волі дружини, не в інтересах сім`ї не надано.
ОСОБА_2 оскаржила рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 листопада 2019 року в частині відмови
у задоволенні зустрічної позовної заяви.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Скасовано рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову про стягнення 1/2 частини грошових коштів у зв`язку
з виходом ОСОБА_1 зі складу господарських товариств, задовольнивши вимоги зустрічного позову в указаній частині.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 549 439 грн -
1/2 частину грошових коштів у зв`язку з виходом ОСОБА_1 зі складу ТОВ "Атон-Плюс" і ТОВ "Грант Альянс".
В іншій оскаржуваній частині рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 листопада 2019 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 563,61 грн у рахунок часткового відшкодування сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що якщо один з подружжя
є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується у право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що під час перебування сторін спору у шлюбі ним було здійснено внески до статутних капіталів ряду господарських товариств, ставши їх учасником.
Апеляційний суд вважав обґрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_2 , у зв`язку з виходом ОСОБА_1 зі складу ТОВ "Атон-Плюс" і ТОВ "Грант Альянс", має право на стягнення 50 % від вартості майна, визначеного пропорційно частки, внесеної
ОСОБА_1 до вказаних товариств. При цьому таке право
ОСОБА_2 щодо виплати вказаних грошових коштів не залежить від факту отримання зазначених коштів ОСОБА_1 від товариств.
За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що є обґрунтованими
і такими, що підлягають задоволенню, вимоги зустрічного позову про стягнення 549 439 грн - 1/2 частини грошових коштів у зв`язку із виходом ОСОБА_1 зі складу ТОВ "Атон-Плюс" і ТОВ "Грант Альянс".
У решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши обґрунтування щодо кожного доводу апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду у частині задоволення зустрічного позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено
у задоволенні позову ОСОБА_2 у цій частині.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення первісних позовних вимог не оскаржені до суду касаційної інстанції, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не
є предметом касаційного перегляду в цій частині.
ОСОБА_2 оскаржує рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої
статті 389 ЦПК України (неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду), пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування
норми права у подібних правовідносинах) та пунктом 4 частини другої
статті 389 ЦПК України (оскарження з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України).
Позивач за зустрічним позовом вказує, що суди не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені
у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року
у справі № 925/642/19, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц,
від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17; Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року
у справі № 127/7029/15-ц; Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі
№ 180/254/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 761/17775/15-ц,
від 28 листопада 2018 року у справі № 756/11750/15-ц, від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 308/2205/16-ц,
від 09 січня 2019 року у справі № 643/4589/15-ц, від 28 жовтня 2019 року
у справі № 308/2695/16-ц, від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/15-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 296/6683/18.
ОСОБА_2 зазначала, що Верховний Суд не надавав правовий висновок у справах про поділ майна подружжя щодо поділу та стягнення коштів, які належать подружжю, були передані у позику третій особі та на час припинення шлюбних відносин знаходяться у цієї особи. Відсутній і правовий висновок про те, який обсяг прав та гарантій має один з подружжя і яке право на компенсацію отримує, якщо інший з подружжя, що є стороною договірних зобов`язань з позики та іпотеки, вчинив договір без згоди іншого
з колишнього подружжя, наслідком якого стало припинення іпотеки та позбавлення можливості повернення позики за рахунок такого забезпечення.
Касаційна скарга ОСОБА_2 також мотивована тим, що судом не надана оцінка тій обставині, що ОСОБА_1 здійснив відчуження земельної ділянки в урочищі "Під Шаянкою" без врахування наявного на ній нерухомого майна, угода укладена за заниженою вартістю. Право одного
з подружжя на майно, яке було об`єктом спільної сумісної власності, може бути захищено двома способами: шляхом визнання недійсним договору, за яким спірне майно відчужене на користь іншої особи, та шляхом отримання грошової компенсації вартості належної одному з подружжя частини майна, тому помилковими є висновки судів про відмову у стягненні 50 % вартості
від реальної вартості спірного майна, відчуженого відповідачем за зустрічним позовом без згоди дружини, з тих підстав, що позивач за зустрічним позовом не оскаржувала правочини, на підставі яких таке майно було відчужене. Наявне у сім`ї майно було відчужене саме ОСОБА_1 , а кошти від такого продажу приховані ним від дружини, ці кошти не передавались ОСОБА_2 та не використовувалися в інтересах сім`ї.
Укладений відповідачем за зустрічним позовом без дозволу дружини
договір про припинення іпотеки, якою було забезпечено договір позики
від 17 березня 2014 року, свідчить про те, що позикодавець фактично використав спільне майно (кошти) подружжя та розпорядився ним на свій власний розсуд без згоди іншого співвласника, тому 50 % наданих у борг коштів мають бути стягнуті на користь ОСОБА_2 . Крім того, строк виконання зазначеного договору позики на час розгляду справи судами сплинув. ОСОБА_1 всупереч вимог статті 63 СК України користується
і розпоряджається спільним нажитим майном одноособово та у порушення частин другої, третьої статті 70 СК України вчинив дії, наслідком яких
є неможливість стягнення коштів, переданих за договором позики
від 17 березня 2014 року, укладеним з ОСОБА_4 .
Суди залишили поза увагою, що угоди щодо відчуження спірного майна були укладені під час перебування ОСОБА_1 за межами України, а кошти за цими правочинами він отримав після звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу. Автомобіль Mercedes-Benz S550 відчужено без згоди ОСОБА_2 . Встановлений у цій справі час припинення між сторонами фактичних шлюбних відносин не підтверджений належними та допустимими доказами, а також суперечить обставинам, встановленим у справі
№ 757/28389/15-ц. Помилковими є висновки судів, що ОСОБА_2 надала письмову згоду ОСОБА_1 на продаж спірного майна за ціною та на умовах на його розсуд, без жодних обмежень щодо передоручення третім особам.
Суди залишили поза увагою, що будівництво спірного житлового будинку на
АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 розпочато за час шлюбу та проживання однією родиною з ОСОБА_3 , за рахунок зусиль та коштів, зокрема ОСОБА_2 . Суди не встановили, за рахунок чиєї участі побудований вказаний житловий будинок. Суди обмежились лише формальною констатацією факту, хто був замовником виготовлення технічної документації і титульним власником земельних ділянок. Суди дійшли помилкового висновку, що кошти, отримані від підприємницької діяльності у 2014-2017 роках, ОСОБА_1 витратив
в інтересах сім`ї.
ОСОБА_2 вказувала, що суд першої інстанції не вирішив питання за її клопотанням про визначення вартості об`єкту нерухомого майна - садового будинку та земельної ділянки, які розташовані у СТ "Коса" у селі Хлепча Васильківського району Київської області. Апеляційний суд також помилково відмовив у призначенні експертизи з метою визначення вартості зазначеного майна. Суди не врахували висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 29 березня 2017 року, в зв`язку з якими скасовано судові рішення,
а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач за зустрічним позовом зазначала, що склад суду для розгляду справи визначений з порушенням вимог закону. Справу розглянуто
і вирішено неповноважним складом суду. Суди безпідставно не задовольнили клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів та не витребували докази, які є важливими для розгляду справи. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач за зустрічним позовом дізналася, що земельні ділянки на АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 перейшли у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "АО Інвест", тому заявила клопотання про залучення вказаного товариства до участі у справі та витребування документів, що стали підставою для переходу права власності на це майно, проте апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні зазначених клопотань.
ОСОБА_1 оскаржує постанову апеляційного суду з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні), пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах).
Касаційна скарга ОСОБА_1 також мотивована тим, що позивач за зустрічним позовом просила стягнути на її користь саме 1/2 частину доходів, отриманих ним у зв`язку з його виходом зі складу ТОВ "Атон-Плюс"
і ТОВ "Грант Альянс", проте ОСОБА_1 не отримував дохід від діяльності зазначених товариств. Отже, апеляційний суд помилково задовольнив позовну вимогу щодо стягнення доходу, отриманого у зв`язку з виходом
ОСОБА_1 з ТОВ "Атон-Плюс" і ТОВ "Грант Альянс", який фактично ним не отриманий.
Відповідач за зустрічним позовом зазначав, що суди першої та апеляційної інстанції не встановили, який загальний розмір статутного капіталу товариства, яка сума була внесена до статутного капіталу під час перебування сторін у шлюбі, порядок формування статутного капіталу, період його формування та за рахунок яких коштів формувався статутний капітал. Суд апеляційної інстанції помилково врахував правовий висновок Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 подала до суду відзив, в якому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вказувала, що апеляційний суд правильно стягнув на її користь з ОСОБА_1 1/2 частину доходів, отриманих ним у зв`язку з його виходом зі складу ТОВ "Атон-Плюс"
і ТОВ "Грант Альянс".
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог. У зв`язку
з цим просила суд касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Інші учасники справи відзивів на касаційні скарги не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
ОСОБА_2 23 березня 2021 року надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року.
ОСОБА_1 24 березня 2021 року надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року.
Ухвалами Верховного Суду від 14 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
11 травня 2021 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 21 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 жовтня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який розірваний рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2015 року у справі № 757/2319/15-ц. Сторони погодились, що саме з дати постановлення рішення про розлучення необхідно рахувати і фактичне припинення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюбних стосунків.
Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 18 вересня 2013 року, ОСОБА_2 , повністю розуміючи значення і правові наслідки своїх дій, без будь-якого тиску зі сторони, надала згоду ОСОБА_1 на продаж земельної ділянки, яка знаходиться в урочищі "Під Шаянкою" у селі Шаяні Хустського району Закарпатської області, цільове призначення якої - для комерційної діяльності, кадастровий номер - 2125355303:01:002:0201, загальною площею 0,4 га, за ціну та на умовах на його розсуд або його представника.
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 листопада 2013 року ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_8 , продав вказану вище земельну ділянку. Згідно з пунктом 6 договору купівлі-продажу земельної ділянки за домовленістю сторін даний продаж вчинено за погодженою ціною 430 000 грн.
Суди встановили, що відчуження ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки, яка знаходиться в урочищі "Під Шаянкою" у селі Шаяні
Хустського району Закарпатської області, відбулось у період перебування
з ОСОБА_2 у шлюбі.
Як вбачається з нотаріально посвідченої заяви від 17 грудня 2014 року про згоду на продаж майна, ОСОБА_2 , усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке повністю відповідає її внутрішній
волі, надала згоду ОСОБА_1 на продаж домоволодіння (садового будинку) АДРЕСА_3 та земельної ділянки, на якій він розташований, кадастровий номер якої - 3221480903:02:002:0100, у селі Хлепча Васильківського району Київської області, а також на укладення та підписання попередніх договорів, договорів купівлі-продажу нерухомого майна та договорів про внесення змін та/або доповнень до укладених договорів (додаткових угод) за ціною та на умовах на його розсуд.
За змістом нотаріально посвідченої довіреності від 17 грудня 2014 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_9 представляти його інтереси
як власника домоволодіння (садового будинку)
АДРЕСА_3 та земельної ділянки, на якій він розташований, кадастровий номер якої - 3221480903:02:002:0100, у селі Хлепча Васильківського району Київської області.
Відповідно до договору купівлі-продажу садового будинку від 24 грудня
2014 року ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_9 , продав садовий будинок АДРЕСА_3 . Згідно з пунктом 6 цього договору садовий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,3853 га, кадастровий номер - 3221480903:02:002:0100, яка відчужується одночасно.
Згідно з договорами купівлі-продажу від 19 грудня 2011 року ОСОБА_3 придбала земельні ділянкина АДРЕСА_4 та
АДРЕСА_5 .
Як вбачається з технічної документації Комунального підприємства "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради (далі - КП "Прилуцьке міжміське БТІ), замовником будівництва на АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 значиться власник земельних ділянок - ОСОБА_3 .
Суди встановили, що відчуження ОСОБА_1 садового будинку АДРЕСА_3 відбулось у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 .
Відповідно до нотаріально посвідченого договору позики від 17 березня
2014 року, ОСОБА_1 передав у позику ОСОБА_4 4 650 000 грн. Сторони за цим договором у пункті 2 погодили, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 17 березня
2017 року. Договір позики був забезпечений договором іпотеки
від 17 березня 2014 року, за умовами якого накладено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно позичальника. Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 18 липня 2017 року обтяження припинено з підстав - розірвання договору іпотеки.
За змістом заяви від 24 грудня 2014 року, адресованої начальнику Центру Державної автомобільної інспекції 7402, та довідки-рахунку серії ВІА
№ 749575 від 24 грудня 2014 року ОСОБА_1 відчужено автомобіль Mercedes-Benz S550. Відчуження ОСОБА_1 спірного автомобіля Mercedes-Benz S550 відбулось в період перебування сторін спору у шлюбі.
Згідно з розпискою від 14 листопада 2011 року ОСОБА_5 отримав
у борг від ОСОБА_1 392 500 дол. США.
Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 15 листопада 2012 року у справі № 2517/8633/12 ОСОБА_5 звільнений від кримінальної відповідальності за частиною другою
статті 192 Кримінального кодексу України у зв`язку з примиренням винного
з потерпілим, на цій підставі провадження у кримінальній справі закрито.
Відповідно до нотаріально засвідченої заяви від 06 червня 2015 року ОСОБА_1 заявив про свій вихід зі складу учасників ТОВ "Грант Альянс" та відсутність майнових і матеріальних претензій до цього товариства і його учасників.
Протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Грант Альянс" від 12 жовтня 2016 року № 46 погоджено вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства та прийнято рішення про виплату йому вартості частини майна цього товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, а також про виплату належної йому частки прибутку, одержаного товариством у 2015 році, до часу його виходу.
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Атон-Плюс" від 27 серпня
2007 року № 2 надано згоду на відступлення 35,715 % від повністю сплаченої частки, що належить ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства, іншим фізичним особам шляхом укладення договору дарування.
Відповідно до договору дарування частини частки в статутному фонді (капіталі) ТОВ "Атон-Плюс" від 04 вересня 2007 року ОСОБА_1 безоплатно передав у власність обдаровуваних осіб частину від своєї повністю сплаченої частки у статутному фонді (капіталі) товариства у розмірі 16 071,75 грн, що становить 35,715 % статутного фонду (капіталу) цього товариства.
Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 06 червня 2015 року
ОСОБА_1 заявив про свій вихід зі складу учасників ТОВ "Атон-Плюс" та про відсутність майнових і матеріальних претензій до цього товариства і його учасників.
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Атон-Плюс" від 12 серпня
2015 року № 5 погоджено вихід ОСОБА_1 з цього товариства. Вирішено після затвердження звіту за 2015 рік, але не пізніше ніж через 12 місяців
з дня виходу ОСОБА_1 з товариства, виплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі, та виплатити належну йому частку прибутку, одержаного товариством
у 2015 році до моменту його виходу.
Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", виданої ОСОБА_1 , за кредитним договором від 06 червня
2008 року, укладеним між вказаними особами, анульовано суму в розмірі
2 039 358,21 грн.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 20 лютого 2018 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: визначити вартість об`єктів нерухомого майна: садового будинку АДРЕСА_3 та земельної ділянки, кадастровий номер якої 3221480903:02:002:0100, станом на 24 грудня 2014 року; визначити вартість об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер якої 2125355303:01:002:0201, яка знаходиться в урочищі "Під Шаянкою" у селі Шаяні Хустського району Закарпатської області, станом на 25 березня 2015 року та станом на день проведення експертизи; чи є об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку чи будівельних матеріалів незакінченого будівництвом житлового будинку на АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 нерухомим майном? Яка ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом об`єкта? Яка вартість об`єкта нерухомого майна та/або фактичного результату виконаних робіт станом на 25 березня 2015 року та станом на день проведення експертизи?
Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 22 травня 2018 року скасовано вищевказану ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2018 року. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню
з таких підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.