Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 520/12779/16-ц
провадження № 61-21211св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2020 року у складі судді Пучкової І. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі - ЗАТ "ПУМБ")правонаступником якого є АТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5932212, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальникові кредит у розмірі 150 000 доларів США, а позичальник зобов`язався сплатити плату за кредит та повернути банку суму кредиту.
В якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та банком укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку.
У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором 30 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренком В. М. було зареєстровано за банком право власності на зазначений будинок та земельну ділянку.
Проте, позичальник та члени його сім`ї продовжують користуватися будинком, на вимогу банку будинок не звільняють.
Враховуючи наведене з урахуванням уточнених позовних вимог банк просив суд: усунути перешкоди АТ "ПУМБ" у користуванні житловим будинком, розташованим за адресом: АДРЕСА_1 ; виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з будинку, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 ; надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 інше постійне житло, а саме належну на праві власності АТ "ПУМБ" квартиру, розташовану за адресом: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог АТ "ПУМБ" відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що квартира, у яку пропонує позивач виселити відповідачів, розташована в іншому населеному пункті та має меншу площу, а саме 48,1 кв. м, що не свідчить про виконання банком вимог частини другої статті 109 ЖК України. Також судом зазначено, що відповідачі проживають у будинку на підставі договору оренди житлового будинку, тому із набуттям банком права власності на будинок на нього перейшли права та обов`язки наймодавця.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ "ПУМБ" задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2020 року змінено у мотивувальній частині та виключено висновки про недопущення через наявність договору оренди виселення наймачів і членів їх сімей та залишено без змін в резолютивній частині.
Виключаючи з мотивувальної частини рішення висновки про недопущення через наявність договору оренди виселення наймачів і членів їх сімей, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір оренди укладений у письмовій формі, проте нотаріально не посвідчено відповідно до статті 793 ЦК України та не має реєстрації у відповідності до положень статті 158 ЖК України. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачами не підтверджено належними доказами оренду будинку так і жилого приміщення у будинку.
Погоджуючись із висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що передбачені ЖК України випадки виселення з наданням громадянам іншого жилого приміщення, серед іншого, передбачають вимогу, що надаване жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати санітарним і технічним вимогам. Ухвалюючи рішення апеляційний суд послався на положення статті 113 ЖК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "ПУМБ".
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року № 603/0/226-22 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "ПУМБ", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 641/2077/18, провадження № 61-17448св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано, що при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються положення статті 40 Закону України "Про іпотеку" та стаття 109 ЖК України. Натомість суди помилково послалися на статтю 113 ЖК України, оскільки вказана норма не регулює спірні правовідносини.
Суди не врахували заяви банку про зміну предмету позову та заяви, змістом яких позивач просив врахувати зміну іншого житла, яке було запропоновано відповідачам, оскільки їх місцезнаходження у м. Одеса.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 грудня 2007 року між ЗАТ "ПУМБ", правонаступником якого є АТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5932212, відповідно до якого позивач зобов`язався надати позичальникові кредит у розмірі 150 000 доларів США, а позичальник зобов`язався сплатити плату за кредит та повернути банку кредит.
12 грудня 2007 року у якості забезпечення виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_2 та банком був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором 30 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренком В. М. було зареєстровано за банком право власності на предмет іпотеку на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 червня 2016 року за індексним номером 29874791, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 червня 2016 року № 60525430.
Станом на 17 серпня 2016 року в будинку АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 , 1963 року народження, ОСОБА_2 , 1960 року народження, ОСОБА_3 , 1984 року народження.
15 червня 2016 року АТ "ПУМБ" надіслано позичальнику ОСОБА_1 , іпотекодавцю ОСОБА_2 повідомлення про реалізацію банком у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору № 5932212 від 10 грудня 2007 року права звернення стягнення на предмет іпотеки та прийняття у власність будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на що іпотекодавець зобов`язаний добровільно звільнити предмет іпотеки та максимально сприяти звільненню предмету іпотеки всіма іншими мешканцями, попереджено про примусове виселення на підставі рішення суду.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира загальною площею 48,1 кв. м, житловою площею 27,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована 15 травня 2017 року на праві приватної власності (розмір частки 1/1) АТ "ПУМБ".
До відзиву на позов додано укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір оренди житлового будинку від 1 жовтня 2007 року, за яким передано у строкове платне користування житловий будинок житловою площею 171,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , строк оренди до 1 жовтня 2047 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначені статтею 16 ЦК України.
Відповідно до частин другої, третьої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.