Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 522/10989/20
провадження № 61-3258св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про встановлення факту проживання однією сім`єю
за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року у складі судді Шенцової О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 є її матір`ю. ІНФОРМАЦІЯ_1 в приміщенні Комунальної установи «Міська лікарня № 8» з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, що пов`язаний з виробництвом, унаслідок якого мати померла.
Посилаючись на те, що встановлення вказаного юридичного факту необхідно їй для отримання від Фонду соціального страхування України Одеської області (далі - Фонд) одноразової допомоги сім`ї померлої, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 14 липня 2021 року позов задовольнив. Встановив факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю та наявністю правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області залишив без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що проживання разом за однією адресою однією сім`єю матері з дочкою, яка створила власну сім`ю, що складається з чоловіка і дитини, не виключає можливість встановлення факту проживання дочки з матір`ю однією сім`єю, оскільки вказані особи мають кровний зв`язок та, проживаючи в одному домоволодінні, були пов`язані спільним побутом, мали сімейні відносини і, відповідно, взаємні права та обов`язки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 10 березня 2022 року, Фонд просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах, а саме: чи є повнолітня дитина, що створила власну сім`ю, зареєструвавши шлюб та проживаючи з чоловіком і донькою, сім`єю померлого потерпілого на виробництві при застосуванні частини шостої статті 41 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими.
Наявність шлюбних відносин у позивача дає підстави вважати, що ОСОБА_1 не перебувала у сімейних відносинах, які породжують взаємні права та обов`язки, разом з матір`ю ОСОБА_2 , а створила власну сім`ю і не має права на призначення одноразової допомоги на сім`ю в цьому випадку.
У частині другій статті 3 СК України зазначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Однак частиною першою статті 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Заява ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 є необґрунтованою і безпідставною, оскільки письмові докази, додані до цієї заяви, є недостатніми, щоб у судовому порядку встановити цей факт, що має юридичне значення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
18 травня 2022року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 в приміщенні стаціонарного відділення КУ «Міська лікарня № 8» між 20 год 30 хв та 23 год 10 хв стався нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, що призвів до смерті матері ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , яка працювала лікарем-терапевтом КУ «Міська лікарня № 8».
Згідно з висновком КУ «Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи» від 21 листопада 2018 року № 3565-03 смерть ОСОБА_2 знаходиться у прямому причинному зв`язку з поєднаною травмою голови, тулуба та лівої верхньої кінцівки і настала від шоку. При судово-токсикологічному дослідженні крові, взятої від трупа ОСОБА_2 , етилового спирту не знайдено.
У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулася до Одеського міського відділення Фонду із заявою (з відповідними додатками) для отримання належних їй страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком, пов`язаним з виробництвом, що призвів до смерті її матері, потерпілої ОСОБА_2 .
07 травня 2019 року ОСОБА_1 отримала від Одеського міського відділення Фонду листа з інформацією про її право на отримання від Фонду одного із видів страхової виплати, зокрема одноразової допомоги у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, за наявності відповідного рішення суду, яким буде встановлено факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , виданого 25 березня 1963 року, її матір`ю є ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_3 .
Після реєстрації шлюбу позивача 30 червня 1989 року прізвище « ОСОБА_1 » змінено на « ОСОБА_1 ».
Згідно з довідкою (виписка з будинкової книги про склад сім`ї і прописку) від 20 листопада 2018 року на житловій площі за адресою: АДРЕСА_1 , проживають і зареєстровані: ОСОБА_1 (власник), ОСОБА_6 (чоловік), ОСОБА_7 (дочка) та ОСОБА_2 (мати), яка з 30 вересня 2011 року постійно мешкала у цьому домоволодінні.
ОСОБА_8 , допитана в суді першої інстанції як свідок, підтвердила, що позивач зі своєю матір`ю проживали однією сім`єю до дня смерті ОСОБА_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на АДРЕСА_1 , мали спільний побут і взаємне піклування один про одного, вели спільне господарство, що свідок особисто спостерігала впродовж свого сусідського мешкання більш ніж за п`ять останніх років до смерті ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.