Постанова
Іменем України
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 761/20215/19
провадження № 61-2899св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокул»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокул» (далі - ТОВ «Єврокул») про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченій премії, зобов`язання виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку.
Позов мотивований тим, що він працював у відповідача ТОВ «Єврокул» на посаді директора з розвитку у період з 08 березня 2016 року по 08 березня 2017 року.
Заява про прийом на роботу була написана ним у м. Дніпро, за місцем знаходження роботодавця. Проте, свої функціональні обов`язки він виконував по всій території України, включаючи м. Київ. На момент прийняття на роботу копію наказу про призначення його на відповідну посаду відповідачем надано не було.
Наявність його трудових відносин з відповідачем підтверджується, зокрема, копією скріншоту електронного листування, його участю у виставках і семінарах, що підтверджується долученими до позовної заяви відповідними документами, копією скріншоту його реєстрації в службовій системі компанії «Bitrix», екземпляром участі в одному з проектів з 05 грудня 2016 року по 22 листопада 2017 рік та дорученням від компанії.
Його заробітна плата була узгоджена з керівництвом відповідача в розмірі: 5 000,00 грн щомісячна ставка і 40% від реалізованих продажів.
Проте, з 08 березня 2017 року відповідач припинив виплату йому заробітної плати повністю, що призвело до конфлікту з керівництвом компанії і фактичним розірванням трудового договору.
За вказаний період розмір невиплаченої заробітної плати та премії складає 634 000,00 грн.
Вважає, що відповідач грубо порушив норми статті 116 КЗпП України, оскільки в день звільнення не повідомив про нараховані суми, належні до виплати при звільненні, та не здійснив виплату належних при звільненні коштів.
З урахування уточнених позовних вимог просив:
стягнути з відповідача на його користь невиплачену премію в розмірі 504 000,00 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в розмірі 170 000,00 грн за період з 08 березня 2016 року по 15 січня 2020 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокул» про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченій премії, зобов`язання виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку залишено без задоволення.
Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, що він перебував в трудових відносинах з ТОВ «Єврокул», оскільки не надано, зокрема, заяву про прийняття на роботу, трудову книжку, докази виплати йому заробітної плати та утримання із заробітної плати обов`язкових платежів (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року, передати справу № 761/20215/19 на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, а саме: частину шосту статті 235 КЗпП України, статті 116, 117 КЗпП України. Суди першої та апеляційної інстанцій не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 404/3866/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справу № 917/1739/17, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 20 травня 2020 року у справі № 713/61/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 569/1274/16-ц. Суди не звернули уваги, що позивач фактично виконував обов`язки директора з розвитку у ТОВ «Єврокул», на здійснення ним з відома відповідача та за сприяння відповідача трудової функції, яка відповідає посаді директора з розвитку, за регулярної участі у комунікаційних каналах та бізнес процесах відповідача, допуску до конфіденційної інформації, регулярному спілкуванні позивача із персоналом відповідача з питань здійснення ним обов`язків директора з розвитку, розповсюдження керівником відповідача серед працівників компанії інформації про позивача як про директора з розвитку, та надання відповідних розпоряджень для організації трудової функції позивача на цій посаді, зокрема, розпорядження про включення позивача до кола осіб, що мають доступ до корпоративного модуля програми «Вitrix», що призначений лише для працівників відповідача. Обставина написання та подання позивачем заяви про прийняття на роботу, подання паспорту й видання наказу про його прийняття на роботу залишилася без належної уваги судів. Суд першої інстанції допустив неповноту встановлення обставин відсутності виплат відповідачем на користь позивача заробітної плати та регулярне використання результатів роботи позивача відповідачем у господарській цільності. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що роботодавець не сплачував позивачу винагороду за виконану роботу, отже допускав порушення приписів статті 43 Конституції України, частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці». Суди не встановили дійсні правовідносини учасників спору, які існували між сторонами з березня 2016 року до березня 2017 року. Як на підтвердження цих обставин позивач посилався на пояснення свідка та письмові докази, зокрема, електронну переписку, довіреність, матеріали виставок та інші. Суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про виклик свідків.
Позиція інших учасників справи
У травні 2022 року ТОВ «Єврокул» подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника Андрусенка В. В. ,у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року - без змін, стягнути з ОСОБА_1 4 800 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Відзив мотивований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку наданим позивачем доказам. Оскільки обставини виконання позивачем робіт та забезпечення господарської діяльності відповідача та за його замовленням, існування саме трудових відносин з відповідачем позивачем не доведені, суди правильно відмовили у задоволенні позову. Посилання у скарзі на те, що вказані позивачем обставини не спростовані, є безпідставним. Оскільки у даній справі судами не було встановлено виконання позивачем роботи без укладення трудового договору, то цілком вірно не була застосована норми частини шостої статті 235 КЗпП України та статті 116, 117 КЗпП України, які регулюють строки розрахунку при звільненні та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у справі № 761/20215/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2022 року матеріали цивільної справи № 761/20215/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року в задоволенні клопотання ТОВ «Єврокул», яке підписано представником Андрусенком В. В., про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року відмовлено, продовжено ТОВ «Єврокул» строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 лютого 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 404/3866/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справу № 917/1739/17, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 20 травня 2020 року у справі № 713/61/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 569/1274/16-ц).
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
За положеннями статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою.