Постанова
Іменем України
08 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 752/16820/19
провадження № 61-20408св21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 рокуу складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Володимирівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний виконавець Кісельова В. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 20 червня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), укладено договір кредиту № 10-29/3643, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредитні кошти у сумі 55 000 дол. США зі сплатою 11,95 % річних за користування кредитними коштами із кінцевим строком повернення 19 червня 2032 року.
17 листопада 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту, якою встановлено відсоткову ставку за користування кредитом на рівні 14 % річних.
У забезпечення виконання вищезазначеного зобов`язання між ним та АКБСР «Укрсоцбанк» 20 червня 2007 року було укладено договір іпотеки № 02-10/2138, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
У 2010 році змінено найменування банку АКБСР «Укрсоцбанк» на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»).
У січні 2011 року ОСОБА_1 отримав від ПАТ «Укрсоцбанк»лист від 14 грудня 2010 року № 084-05/96-6829 з вимогою про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом та сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 53 671,01 дол. США та 8 026 грн 22 коп.
26 червня 2019 року з листа приватного виконавця Кісельової В. В. від 05 червня 2019 pоку № 1287 ОСОБА_1 дізнався, що 05 червня 2019 pоку постановою вказаного приватного виконавця відкрито виконавче провадження № 59277330 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Чуловського В. А. від 31 жовтня 2017 pоку № 24344 щодо стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості, що виникла за договором кредиту від 20 червня 2007 року № 10-29/3643, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , у розмірі 102 684,99 дол. США.
Стягнення проводиться за період з 10 грудня 2014 року до 10 жовтня 2017 року.
Сума заборгованості складається з строкової заборгованості - 32 491дол. США, простроченої заборгованості - 18 467,74 дол. США, строкової заборгованості по нарахованих відсотках - 574,70 дол. США, простроченої заборгованості по нарахованих відсотках - 51 151, 55 дол. США.
При вчиненні виконавчого напису нотаріуса приватний нотаріус не отримував первинні документи щодо видачі кредиту. Розрахунок боргу, здійснений банком, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.
Крім того, у виконавчому написі нотаріуса зазначено про заборгованість у розмірі 102 684,99 дол. США, в той час як у досудовій вимозі від 14 грудня 2010 року зазначено про заборгованість у розмірі 53 671,01 дол. США та 8 026 грн 22 коп.
Наведені обставини спростовують безспірність заборгованості.
Банк, пред`явивши вимогу від 14 грудня 2010 року про повне дострокове погашення позивачем заборгованості за кредитом та сплаті відсотків за користування кредитом, змінив строк виконання основного зобов`язання, при цьому із заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса звернувся лише 31 жовтня 2017 року, чим пропустив строк позовної давності.
З урахуванням викладеного позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 24344, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 31 жовтня 2017 року щодо стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості, що виникла за договором кредиту від 20 червня 2007 року № 10-29/3643, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .
Правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк».
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 24344, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 31 жовтня 2017 року щодо стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості, що виникла за договором кредиту від 20 червня 2007 року № 10-29/3643, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що нотаріус не з`ясував питання щодо безспірності заборгованості. Оспорюваний виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі вимоги, яка не є безспірною, та в порушення вимог Закону України «Про нотаріат», тобто без документів, які свідчать про безспірність суми заборгованості.
Кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Крім того, укладений між банком та позивачем договір кредиту, на підставі якого вчинено виконавчий напис, не був нотаріально посвідчений, що свідчить про недотримання умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, оскільки згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2021 року АТ «Альфа-Банк», через свого представника, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані рішення судів та ухвалити нове судове рішення, яким залишити позовну заяву без задоволення.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суд дійшов безпідставного висновку про те, що при вчиненні виконавчого напису не було підтверджено безспірність заборгованості, однак банком було подано нотаріусу повний та виключний перелік документів, як того вимагає Закон України «Про нотаріат».
Суд не врахував висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), щодо неправомірності покладення на позичальників тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, що не може погіршувати порівняно із Законом України «Про захист прав споживачів» становище позичальника як споживача.
Вказує, що доказів направлення кредитором на адресу позивача саме вимоги про дострокове повернення кредиту (а не повідомлення про наявність простроченої заборгованості) матеріали справи не містять.
Посилається на те, що кінцевий термін погашення заборгованості по кредиту 19 червня 2032 року. Саме ця дата є датою, з якою законодавець пов`язує перебіг строку для вчинення виконавчого напису нотаріусом. Отже, посилання на недотримання кредитором трирічного строку є безпідставним.
Зазначає, що позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості. Вказане свідчить про неврахування судом постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18), яка є обов'язковою для врахування.
Також зауважує, що виконавчий напис нотаріуса був частково виконаний. На його виконання предмет іпотеки у відповідності до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку» було передано у власність стягувачу АТ «Укрсоцбанк». З урахуванням цієї обставини визнання виконавчого напису (вже частково виконаного) таким, що не підлягає виконанню, не призведе до відновлення порушеного права, адже пред'являючи цей позов позивач прагне повернути відчужене майно.
Визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за наявних обставин взагалі не матиме жодних правових наслідків без ініціювання нових позовів з боку позивача. Разом з тим, чинне законодавство, зокрема, не передбачає можливості застосування повороту виконання виконавчих листів. Така процедура можлива виключно при виконанні судових рішень.
Аргументи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 752/16820/19 з Голосіївського районного суду м. Києва. Відмовлено у задоволенні клопотання АТ «Альфа-Банк» про зупинення виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року.
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла справа № 752/16820/19.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 червня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено договір кредиту № 10-29/3643, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 55 000 дол. США зі сплатою 11,95 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 19 червня 2032 року (а. с. 16-19).
У забезпечення виконання вищезазначеного зобов`язання 20 червня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено договір іпотеки № 02-10/2138, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 21, 22).
17 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту № 10-29/3643 від 20 червня 2007 року, згідно якої збільшено розмір процентної ставки, встановивши її на рівні 14,00 % річних, процентна ставка починає діяти з 28 листопада 2008 року (а. с. 20).
У 2010 році змінено найменування АКБСР «Укрсоцбанк»на ПАТ «Укрсоцбанк».
14 грудня 2010 року ПАТ «Укрсоцбанк» пред`явило вимогу № 084-05/96-6829 про повернення ОСОБА_1 заборгованості по кредиту та відсоткам у розмірі 53 671,01 дол. США та 8 026,22 грн (а. с. 23).
Як зазначав позивач вимогу № 084-05/96-6829 він отримав у січні 2011 року.
31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість, що виникла по договору кредиту від 20 червня 2007 року № 10-29/3643, за період з 10 грудня 2014 року до 10 жовтня 2017 року в розмірі 102 684,99 дол. США, з яких: строкова заборгованість - 32 491 дол. США, прострочена заборгованість - 18 467,74 дол. США, строкова заборгованість по нарахованих відсотках - 574,70 дол. США, прострочена заборгованість по нарахованих відсотках - 51 151,55 дол. США. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 24344 (а. с. 20 зворот).
05 червня 2019 року приватним виконавцем Кісельовою В. В. відкрито виконавче провадження № 59277330 щодо виконання виконавчого напису № 24344, виданого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Чуловським В. А. (а. с. 25).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.