1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


 

Постанова

Іменем  України 

 

10 серпня 2022 року

м. Київ

 

справа № 712/9540/21

провадження № 61-2473св22

 

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., 

 

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -  ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 жовтня 2021 року у складі судді Токова С. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 лютого                    2022 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Сіренка Ю. В.,                       Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина 

Короткий зміст позовних вимог 

02 вересня 2021 року до Соснівського районного суду м. Черкаси від ОСОБА_1 надійшов позов до ОСОБА_2 про визнання автомобіля спільною сумісною власністю, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та стягнення компенсації вартості автомобіля.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 квітня 1999 року  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2015 року розірвано. 

21 серпня 2013 року був придбаний та зареєстрований на ім`я відповідачки транспортний засіб - автомобіль Hundai Accent, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

08 вересня 2020 року вказаний автомобіль  ОСОБА_2  без відома та згоди позивача було продано новому власнику, чим було порушено право власності   ОСОБА_1 на автомобіль, як його співвласника. 

За наведених підстав позивач просив суд визнати автомобіль Hundai Accent, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати договір купівлі-продажу вказаного автомобіля укладеного між ОСОБА_2 та третьою особою недійсним; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ вартості вказаного автомобіля, як компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна, в розмірі 75 000,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за вказаною позовною заявою          ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 жовтня 2021 року вже є справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (справа № 712/7416/20). 

Не погоджуючись з цією ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задоволено частково. 

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 жовтня 2021 року в частині стягнення компенсації вартості автомобіля скасовано і направлено справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги               ОСОБА_1 про визнання автомобіля Hundai Accent, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнання договору купівлі-продажу вказаного автомобіля недійсним вже перебувають на розгляді суду і в цій частині ухвала суду про відмову у відкритті провадження є законною.

Разом з тим, така позовна вимога як стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ вартості автомобіля, як компенсації вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна в розмірі 75 000,00 грн, не перебувала на розгляді в суді, у зв`язку з чим підстави для відмови у відкритті провадження в цій частині були відсутні.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14 лютого 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга  ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 жовтня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від  03 лютого 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

 

Доводи інших учасників справи

 

У відзиві на касаційну скаргу від 25 квітня 2022 року ОСОБА_2 просить суд у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

 

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

 

05 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

 

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина 

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 містить доводи щодо відмови у відкритті провадження у справі лише в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання автомобіля спільною сумісною власністю та визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, а тому в іншій частині оскаржені судові рішення не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені у Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).

Ця норма кореспондує з нормою Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка міститься в статті 6 «Право на справедливий суд».

У відповідності до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

За змістом пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.


................
Перейти до повного тексту