Постанова
Іменем України
08 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 440/1004/19
провадження № 61-2732св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач- ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Кушинська Лілія Ярославівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 19 березня 2021 року, додаткове рішення Буського районного суду Львівської області від 08 квітня 2021 року у складі судді Кос І. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 рокуу складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Кушинська Л. Я., про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що він є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час свого життя батько тривалий час проживав і був зареєстрований у квартирі в АДРЕСА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після її смерті успадкував спірну квартиру та продовжував там проживати.
З реєстру речових прав на нерухоме майно довідався, що 09 червня 2016 року ОСОБА_3 подарував спірну квартиру відповідачці ОСОБА_2 згідно з договором дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Кушинською Л. Я. Зі слів батька йому відомо, що всі його відвідини до нотаріуса були пов`язані лише з переоформленням на нього спірної квартири, яку батько у майбутньому планував передати сину (йому).
Вважав, що відповідачка змусила батька обманним шляхом підписати спірний договір дарування квартири. Проте, бажаючи оформити спірну квартиру на себе, батько, в силу свого похилого віку та безпорадного стану (розумова відсталість), помилившись щодо правової природи правочину, підписав спірний договір дарування квартири.
Також, спірний договір дарування є вкрай невигідним для нього правочином, оскільки в момент його укладення батьку було 71 рік, а сам він потребував сторонньої допомоги, іншого житла не мав, а спірна квартира була єдиним його житлом.
Позовні вимоги для визнання недійсним спірного договору дарування квартири обґрунтовував помилкою (неправильним сприйняттям фактичних обставин правочину), що вплинуло на волевиявлення батька під час укладення спірного договору, про що свідчить його вік, стан здоров`я і потреба батька у сторонньому догляді; наявність спірної квартири як його єдиного житла; фактичне невиконання спірного договору; проживання у квартирі та сплата комунальних платежів батьком після укладення ним спірного договору дарування квартири.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 19 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Буського районного суду Львівської області від 08 квітня 2021 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати під час розгляду справи, а саме: 15 035,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 50 грн витрат на поштові відправлення для надсилання сторонам у справі заяв по суті позову, а всього 15 085,00 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Буського районного суду Львівської області від 19 березня 2021 року та додаткове рішення Буського районного суду Львівської області від 08 квітня 2021 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що воля дарувальника ОСОБА_3 в оспорюваному правочині відповідала його дійсним намірам щодо розпорядження належним йому нерухомим майном (квартирою) на користь відповідачки та впродовж ще двох років його життя після укладення ним спірного договору залишалась незмінною, що виключає вчинення ним правочину під впливом обману чи помилки щодо природи правочину. Наявність підстав, які би вказували, що спірний договір дарування укладений внаслідок тяжких обставин чи на вкрай невигідних для дарувальника умовах, при перевірці обґрунтованості заявлених вимог, судом не встановлено і такі підстави позивачем не доведені.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що між адвокатською фірмою «Львів-Правозахист» в особі президента адвоката Кожан-Юрдиги О. Я. та Литвиненко І. Р. укладено договір про надання правничої допомоги від 04 травня 2020 року №01-05/2020. З наданих заявником доказів (розрахунку суми судових витрат та актів здачі-приймання наданих послуг) вбачається, що перелік адвокатських послуг складається із таких: консультації, вироблення правової позиції, збирання доказів, складання та подання до суду процесуальних документів (заяв, клопотань, відзиву), участі адвоката у судових засіданнях та гонорар успіху, розмір яких суд вважав обґрунтованим в частині, що підтверджена належними та допустимими доказами.
Апеляційний суд, керуючись вимогами частини шостої статті 137 ЦПК України згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, погодився із вищезазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки позивач, заперечуючи висновки суду першої інстанції у цій частині, не зазначив будь-яких суттєвих обставин неспівмірності витрат на правову допомогу із складністю справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 761/41071/19, постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 627/1761/16-ц, постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 308/15007/15-ц, постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 283/2065/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15, постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 761/6144/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року до Верховного Суду подано відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на те, що є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що 09 червня 2016 року між ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2 укладений договір дарування квартири, в силу якого ОСОБА_3 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності квартиру під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 24,1 кв. м, житловою площею 11,6 кв. м, що складається з однієї житлової кімнати та кухні. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л. Я. за реєстровим номером 207 (т. 1 а.с. 169).
Спірна квартира належала дарувальнику ОСОБА_3 на підставі рішення Буського районного суду Львівської області від 08 жовтня 2015 року (набрало законної сили від 19 жовтня 2015 року), яким задоволено позов представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 до Буської міської ради про зняття зі спірної квартири статусу службового житлового приміщення та визнання за позивачем права власності на неї в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 174-175).
Державна реєстрація прав та їх обтяжень проведена 19 листопада 2015 року (т. 1 а.с. 176).
Згідно із довідкою про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3 з 2005 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 178).
У матеріалах справи також наявна копія заповіту від 08 січня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_3 усе своє майно заповів ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 243).
09 вересня 2017 року відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, актовий запис № 88 (т. 1 а.с. 71).
Згідно із копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_3 , відтак спадкоємцем першої черги спадкування за законом (а.с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці 74 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 61 (а.с. 81 том І).