Постанова
Іменем України
08 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 759/23368/19
провадження № 61-2887св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - житлово-будівельний кооператив «Жовтень-2»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 16 вересня 2021 року у складі судді Петренко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - житлово-будівельний кооператив «Жовтень-2» (далі - ЖБК «Жовтень-2»), про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 26 січня 1980 року між сторонами було укладено шлюб. У період шлюбних відносин, а саме 30 серпня
1985 року, позивачем та відповідачем була повністю сплачена сума пайового внеску за квартиру АДРЕСА_1 у загальному розмірі 5 715,00 карбованців.
Позивач вказувала, що 23 листопада 1985 року виконавчим комітетом КМР народних депутатів був виданий ордер № 10086, відповідно до якого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали право проживати у вказаній квартирі.
31 березня 2004 року видано свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_2 . Сума пайового внеску за зазначену квартиру у загальному розмірі 5 715,00 карбованців сплачена ОСОБА_1 та відповідачем за час шлюбу.
ОСОБА_1 зазначала, що з 1980 року (з дати укладення шлюбу) вона була єдиною годувальницею. На той час працювала збірником електроприладів на Київському заводі Точелектроприлад. Відповідач постійного місця роботи не мав, про матеріальне забезпечення сім`ї не дбав. Фактично паєнакопичення за спірну квартиру, сплачено за рахунок її коштів.
ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири
АДРЕСА_1 та складається з трьох кімнат, жилою площею 40,90 кв.м.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 січня
2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що пайові внески в сумі 5 715,00 карбованців були сплачені за квартиру саме ОСОБА_5 (матір`ю відповідача), яка в свою чергу, згодом, вказані кошти зарахувала на ім`я свого сина - ОСОБА_2 , як члена ЖБК «Жовтень-2». Позивач у справі, оспорюючи своє право на Ѕ частину спірної квартири не надала доказів, які б спростовували довідки, видані ЖБК «Жовтень-2» № 10/19/01 від 12 жовтня 2020 року та № 09/06/2021 від 06 вересня 2021 року, і які підтверджували б факти внесення нею чи їх із відповідачем родиною спільних коштів, як подружжя, за пай у вказаній квартирі на адресу ЖБК «Жовтень-2», а тому визнав вимоги недоведеними по суті та відмовив у їх задоволенні.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гнєзділова Н. В. через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 16 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня
2022 року та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було повно та всебічно досліджено обставини справи та не встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження відповідних обставин. Зокрема, вказує, що в матеріалах справи взагалі не міститься жодних оригіналів та/або належним чином засвідчених копій письмових доказів, які б підтверджували, що оплата за квартиру здійснювалась саме матір`ю відповідача у загальному розмірі 5 715,00 карбованців у період з ІІ кварталу 1970 року по IV квартал 1985 року. Суди зробили хибний висновок, що оплата пайового внеску у розмірі 5 715,00 карбованців була зроблена матір`ю відповідача, оскільки належних доказів відповідачем надано не було. Заявник вказує, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 грудня
2018 року в справі № 466/3509/15, постанові Верховного Суду від 24 листопада
2021 року в справі № 761/27802/19, постанові Великої Палати Верховного Суду
від 03 грудня 2019 року в справі № 904/10956/16, постанові Верховного Суду
від 18 липня 2018 року в справі № 143/280/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 826/5500/18, постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року в справі № 160/7887/18, постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року в справі № 904/8549/17, постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 310/4879/19, постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 595/324/17, постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 322/426/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
27 липня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.
16 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведе у відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
26 січня 1980 року між сторонами у вказаній справі був зареєстрований шлюб, який розірвано 04 серпня 2004 року ВРАЦС Святошинського управління юстиції в м.Києві.
05 березня 2004 року ОСОБА_2 видана довідка ЖБК «Жовтень-2» в якій зазначено, що він є власником кооперативної квартири
АДРЕСА_1 . Сума пайового внеску за квартиру в розмірі
5 715,00 карбованців сплачена 30 серпня 1985 року у повному обсязі.
Відповідно до ордеру № 10086 від 23 листопада 1985 року ОСОБА_2 з дружиною та донькою надано право на вселення в квартиру АДРЕСА_1 .
31 березня 2004 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 19 березня 2004 року № 510-С видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім`я ОСОБА_2 .
Згідно листа голови правління ЖБК «Жовтень-2» № 10/19/01 від 12 жовтня
2020 року, первинним членом ЖБК «Жовтень-2» зазначеної квартири була мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 . Перший внесок за квартиру у розмірі
2 286,00 карбованців було зроблено у ІІ кварталі 1970 року. В період з IV кварталу 1970 року по І квартал 1980 року за квартиру було внесено платежі у сумі
2 103,00 карбованці. В період з І кварталу 1980 року по ІV квартал 1985 року було внесено залишок суми у розмірі 1 326,00 карбованців.
У даній квартирі зареєстровано 5 осіб, фактично проживає 1 особа. Зареєстровані, але не мешкають з травня 2004 року: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Ордер № 10086 від 23 листопада 1985 року був виданий ОСОБА_2 у зв`язку з виїздом із зазначеної квартири батьків відповідача та переїздом їх в іншу квартиру.
Згідно довідки ЖБК «Жовтень-2» № 08/30/02 від 30 серпня 2021 року