Постанова
Іменем України
01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 486/1271/20
провадження № 61-13710св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Локтіонової О. В., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину квартири та визначення порядку користування квартирою.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 11 листопада 2016 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 квітня 2020 року розірвано.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки відповідач перешкоджає їм у користуванні квартирою АДРЕСА_2 , яка була придбана сторонами під час шлюбу з метою поліпшення житлових умов їх сім`ї.
Вартість квартири АДРЕСА_2 на час укладання договору купівлі-продажу становила 655 000,00 грн. Право власності на спірну квартиру було зареєстровано 11 травня 2018 року за відповідачем.
Майже 1,5 року після придбання цього житла вони сім`єю проживали в ньому, але станом на теперішній час вона з сином не мають можливості користуватись спірною квартирою, оскільки відповідач їм чинить перешкоди у цьому.
Зокрема, відповідач змінив замки вхідних дверей, у зв`язку з чим вона з дитиною не мають доступу до помешкання.
Вважала зазначену квартиру спільною сумісною власністю її та відповідача.
Посилаючись на те, що у досудовому порядку сторони не дійшли згоди щодо поділу та порядку користування квартирою, ОСОБА_1 просила:
- визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 ;
- визнати за нею право власності на Ѕ частку цієї квартири;
- виділити їй та сину в користування житлову кімнату площею 25,5 кв. м, а ОСОБА_2 в користування житлову кімнату площею 16,7 кв. м, залишити у спільному користуванні кухню площею 11,9 кв. м, ванну кімнату площею 3,9 кв. м, вбиральню площею 1,6 кв. м, коридор площею 12,7 кв. м та 1,3 кв. м, комори площею 0,6 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що спірна квартира придбана відповідачем у період шлюбу з позивачкою, однак за його особисті кошти, а тому не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнано квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .
Визначено порядок користування квартирою, виділивши у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлову кімнату площею 25,5 кв. м; ОСОБА_2 - кімнату площею 16,7 кв. м, у спільному користуванні залишено кухню площею 11, 9 кв. м, ванну площею 3, 9 кв. м, вбиральню площею 1, 6 кв. м, коридор площею 12, 7 кв. м та комору площею 0,6 кв. м.
Апеляційний суд зазначив, що:
- 11 травня 2018 року ОСОБА_4 за згодою дружини ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 спірну квартиру. Колегія суддів вважала не спростованою належними та допустимими доказами презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу. Тому це майно підлягає поділу, при чому частки дружини та чоловіка у цьому майні є рівними;
- колегія суддів відхилила посилання відповідача на те, що у 2015 році ОСОБА_2 у АТ «А-Банк» відкрито депозитний рахунок, на який 17 червня 2015 року зараховано 4 000,00 доларів США та 09 вересня 2015 року - 3 425,00 доларів США. У подальшому договір переукладався, у квітні 2017 року ОСОБА_2 знято з рахунку, з урахуванням коштів, які нараховувались в якості відсотків за вкладом - 8 894,29 доларів США. Розцінювати ці кошти як такі, що були витрачені на придбання спірної квартири, підстав немає, оскільки квартира була придбана тільки у травні 2018 року, тобто більше, ніж через рік після зняття цих коштів з рахунку. Будь-яких інших доказів того, що ці кошти відповідачем зберігались і саме вони були витрачені на придбання квартири, відповідач не надав;
- відсутність згоди між подружжям щодо порядку користування житлом підтверджуються зверненнями позивачки до поліції з приводу зміни відповідачем замків у спірній квартирі та щодо вчинення ним домашнього насильства (а. с. 18, 19). Заперечення відповідача щодо права позивачки на спірну квартиру додатково підтверджують цю обставину. Оскільки подружжя має сина ОСОБА_3 , який після розірвання шлюбу проживає з матір`ю, та враховуючи вік дитини - 4 роки, апеляційний суд вважав за доцільним відійти від відповідності реальних часток ідеальним часткам, у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність, та визначити вищевказаний у резолютивній частині постанови порядок користування. Саме такий порядок користування житловим приміщенням найбільш враховує баланс інтересів кожного зі співвласників квартири та їх малолітньої дитини.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У серпні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що:
- зробивши висновок про неспростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, апеляційний суд не врахував, що правовий режим спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття) (постанова Верховного Суду України від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1568цс16;
- апеляційний суд вказав на окремі докази - довідки про доходи позивачки, проте джерело походження коштів, використаних на купівлю квартири не дослідив і оцінку всім доказам в сукупності не надав.
Короткий зміст відзиву
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволені касаційної скарги та залишити без змін постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2021 року.
У відзиві ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд дослідив всі докази, які стосуються коштів, що перебували не депозиті у відповідача. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що розцінювати ці кошти як такі, що були витрачені на придбання спірної квартири, підстав немає, оскільки квартира була придбана лише у травні 2018 року, а кошти було знято у 2017 році, тобто більше, ніж через рік після зняття цих коштів з рахунку. На депозиті в АТ «А-Банк» було 8 800,00 доларів США і у АТ КБ «Приват Банк» близько 6 000,00 доларів США, які було знято у 2017 році саме тоді коли відповідач відкривав свій стоматологічний кабінет, на що було витрачено близько 3 000,00 доларів США.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1568цс16; судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що у період з 11 листопада 2016 року до 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.