Постанова
Іменем України
01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 203/1246/20
провадження № 61-13785св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2021 року в складі судді Казака С. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), про визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 06 березня 2008 року між ним та ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ Надра», укладено кредитний договір № 71/МК73/2008-840.
Того ж дня, 06 березня 2008 року, між ним та банком було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нежитлове приміщення, розташоване на АДРЕСА_1 .
Крім того, 06 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилась перед кредитором за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 06 березня 2008 року № 71/МК73/2008-840.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2010 року у справі № 2-9227/10 задоволено позов ВАТ «КБ «Надра» до нього та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 804 723,04 доларів США, що еквівалентно 6 439 393,76 грн. Вказане рішення набрало законної сили 21 грудня 2010 року.
05 листопада 2012 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося із заявою про відкриття виконавчого провадження за зазначеним рішенням суду з пропуском строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2016 року у справі № 761/1242/15-ц у задоволенні заяви ПАТ «КБ «Надра» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання відмовлено. Ця ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року. Касаційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року визнано неподаною та повернуто.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2015 року у справі № 761/2553/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа - ОСОБА_1 , про припинення зобов`язання за правочином, визнано припиненим зобов`язання поруки за договором поруки від 06 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Надра».
Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 квітня 2018 року у справі № 203/3389/17 відмовлено у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» до нього ( ОСОБА_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з пропуском банком позовної давності.
На його переконання, у зв`язку з пропуском банком строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та відмовою судами всіх інстанції у його поновленні банк втратив право вимагати від нього вчинення будь-яких дій за кредитним договором, що свідчить про припинення зобов`язання за кредитним договором.
Оскільки підставою для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки був пропуск позовної давності, то закінчилася позовна давність і щодо правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору. У зв`язку з припиненням основного зобов`язання на підставі статті 17 Закону України «Про іпотеку» припинилась також іпотека.
ОСОБА_1 просив:
- визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором від 06 березня 2008 року № 71/МК73/2008-840;
- визнати припиненою іпотеку, а також припиненими зобов`язання за договором іпотеки від 06 березня 2008 року;
- вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку та заборону відчуження.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 жовтня 2020 року у порядку статті 55 ЦПК України як правонаступника первісного відповідача - ПАТ «КБ «Надра» залучено ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Ухвалою Кіровського районний суд міста Дніпропетровська від 22 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про визнання припиненим зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки, визнання припиненою іпотеки, вилучення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - залишено без розгляду в частині заявлених вимог про визнання припиненою іпотеки, визнання припиненими зобов`язань за договором іпотеки та вилучення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про визнання припиненим зобов`язань за кредитним договором.
Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи подане представником позивача клопотання, позовна заява ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду в частині заявлених вимог про визнання припиненою іпотеки, визнання припиненими зобов`язань за договором іпотеки та вилучення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до норм ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстав пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі
№ 6-786цс17, постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 201/13602/16-ц (провадження) № 61-33028св18, від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16 (провадження № 61-35327св18), від 21 листопада 2018 року (провадження № 61-37670св18), від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16 (провадження № 61-33814св18), від 09 квітня 2019 року у справі № 910/3359/18.
Суд визнав необґрунтованими доводи позовної заяви про наявність підстав вважати припиненими зобов`язання за кредитним договором від 06 березня 2008 року № 71/МК73/2008-840 внаслідок спливу позовної давності, оскільки сплив указаних строків до основної чи додаткової вимоги кредитора про стягнення боргу за кредитним договором сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором та не є передбаченою ЦК України підставою для припинення зобов`язань за ним. Не є такою підставою і пропуск стягувачем строку для пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2010 року у справі № 2-9227/10, оскільки пропуск такого строку позбавляє стягувача права задовольнити свої вимоги в порядку судового примусу - шляхом примусового стягнення заборгованості на підставі судового рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного. Нормами ЦК України не передбачено, що сплив позовної давності є окремою підставою для припинення зобов`язання або закінчення договору. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2020 року у справі № 761/44698/16-ц.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 .
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог або передати справу на новий розгляд; вирішити питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що:
- у зв`язку із пропуском строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та відмовою судів у поновленні такого строку банк втратив право вимагати від позивача вчинення будь-яких дій за кредитним договором. Відповідач втратив суб`єктивне право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором. Тому припинилося зобов`язання за кредитним договором;
- поведінка кредитора свідчить про відсутність зацікавленості банку у задоволенні його вимог за кредитним договором, оскільки він не реалізував протягом визначеного законом строку свого права на застосування примусових заходів до позивача для задоволення вимог за кредитним договором. Така бездіяльність банку виключає наявність у ОСОБА_1 власної зацікавленості у добровільному вчиненні на користь банку будь-яких дій за кредитним договором;
- відповідач втратив можливість задовольнити свої вимоги не тільки у примусовому порядку, але й в позасудовому порядку, тобто звернути стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст відзиву
У вересні 2021 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить ззалишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
У відзиві представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зазначає, що норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають як підставу для припинення зобов`язань сплив позовної давності. Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. Пропуск позовної давності не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції