Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 757/32098/20-ц
провадження № 61-1129св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Офіс Генерального прокурора,
третя особа - Національне антикорупційне бюро України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Національного антикорупційного бюро України на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року заступник Генерального прокурора ОСОБА_5. в листі на адресу Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширив, серед іншого, наступну недостовірну інформацію про позивача: «ІНФОРМАЦІЯ_1». Позивач зазначає, що поширена відповідачем інформація є негативною за своїм змістом, нічим не підтвердженою, не відповідає дійсності та завдає шкоди честі, гідності, діловій репутації позивача.
В оспорюваному листі відповідач у стверджувальній формі повідомляє про вчинення позивачем кримінально караних діянь. Оскільки, як підтверджує сам відповідач, ОСОБА_1 на час поширення оскаржуваної інформації не перебував у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного, то поширення інформації про його причетність до злочину є грубим рушенням презумпції невинуватості, гарантовану статтею 62 Конституції України. Отже, оспорювані висловлювання відповідача є порушенням також пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції. Саме такої позиції дотримується ЄСПЛ «Кузьмін проти Росії» (2005 р.). Суд у своєму рішенні про прийнятність скарги на порушення частини 2 статті 6 Європейської Конвенції відзначив, що презумпція невинуватості мала б утримати Генерального прокурора РФ від ствердження про вину заявника у вчиненні злочину у своєму наказі про його звільнення з посади відразу після порушення кримінальної справи і до вирішення її судом.
Посилаючись на статті 91, 269, 277, 302 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив:
визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_8 року заступником Генерального прокурора ОСОБА_5. в листі на адресу ЄСПЛ, в частині фрагментів:
фраза 1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ЄСПЛ (стор. 3);
фраза 2 «ІНФОРМАЦІЯ_2...» (стор. 3);
фраза 3 «ІНФОРМАЦІЯ_3» (стор. 4);
фраза 4 «ІНФОРМАЦІЯ_4» (стор. 6);
фраза 5 «ІНФОРМАЦІЯ_4» (стор. 10);
фраза 6 «ІНФОРМАЦІЯ_5» (стор. 10);
фраза 7 «ІНФОРМАЦІЯ_6» (стор. 12);
фраза 8 «ІНФОРМАЦІЯ_7» (стор. 14).
Зобов`язати відповідача протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача ІНФОРМАЦІЯ_8 року заступником Генерального прокурора ОСОБА_5. в листі на адресу ЄСПЛ, в частині зазначених фрагментів шляхом розміщення на офіційній сторінці відповідача в мережі інтернет https//www/gp.gov.ua/ резолютивної частини рішення суду у цій справі із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9» - і зберігати таке розміщення резолютивної частини рішення суду не менше тридцяти календарних днів; а також направити на адресу ЄСПЛ офіційний лист із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9» та виклавши резолютивну частину рішення суду у цій справі.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суд м. Києва від 17 травня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Національне антикорупційне бюро України про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - закрито.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що поширення в листі заступника Генерального прокурора України ОСОБА_5 інформації щодо наявності ознак складу кримінальних правопорушень в діях ОСОБА_1 було спрямоване на виконання завдань кримінального провадження, а тому, позовна заява ОСОБА_1 стосується обставин, які виникли у кримінальному процесі, підлягає встановленню та доказуванню/спростуванню саме в кримінальному процесі та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з метою захисту честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Оспорювана позивачем інформація була викладена у листах до ЄСПЛ з проханням позбавити ОСОБА_1 імунітету, як члена сім`ї судді ЄСПЛ з метою виконання завдань кримінального провадження та виконання усіх етапів кримінального процесу. Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що позивач ні на час звернення відповідача з листом, ні на час розгляду даної справи не є учасником кримінального провадження, а направлені відповідачем листи не є процесуальними документами, вчиненими в порядку Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не є учасником кримінального провадження, мова не йде про докази отримані в рамках такого провадження, дане звернення не є таким, що здійснено в рамках КПК України. А отже правовідносини у даній справі є відмінними від правовідносин, що були предметом розгляду Верховного Суду у справах, на які здійснено посилання судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У січні 2022 року Національне антикорупційне бюро України подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що за результатами здійснення детективами Національного бюро досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 зібрані докази, які з точки зору сторони обвинувачення були підставою для повідомлення ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Водночас згідно з частиною другою статті 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. З огляду на викладене, клопотання до ЄСПЛ про зняття імунітету з ОСОБА_1 подано Офісом Генерального прокурора відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України, обґрунтовані виключно на відомостях, зібраних детективами Національного бюро у кримінальному провадженні № 52017000000000361, та направлені виключно з метою досягнення завдань кримінального провадження. При цьому подальше листування між ЄСПЛ та Офісом Генерального прокурора здійснювалося виключно в межах вказаного кримінального провадження з метою виконання процедур Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи у вирішенні питання імунітету ОСОБА_1 . У постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16- ц, від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/16924/18 Верховний Суд висловив позицію, що цивільне судочинство не може використовуватися для надання оцінки процесуальної діяльності учасників кримінального провадження (зокрема, слідчих, прокурорів), доказам, зібраним у кримінальному провадженні незалежно від статусу позивача у кримінальному провадженні. Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена без врахування правових позицій Верховного Суду, які висловлені у зазначених постановах, а тому апеляційний суд помилково скасував ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року про закриття провадження у справі.
У лютому 2022 року Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані частина друга статті 1, частина друга статті 6 КПК України, статті 15 та 16 ЦК України, а також не дотримано норми статті 19, пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказані норми застосовані без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №333/6816/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц та від 25 листопада 2020 у справі №760/16924/18. Апеляційним судом не враховано, що питання про достовірність відомостей, що містяться у матеріалах кримінального провадження та у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, з урахуванням пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 та правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 583/3294/16-ц, не може розглядатися в порядку цивільного судочинства та викладені відомості не можуть вважатись недостовірними в розумінні статті 277 ЦК України. Здійснюючи свої повноваження сторони обвинувачення, прокурор виконує завдання кримінального провадження. У зв`язку з цим у порядку цивільного судочинства неприпустимим є спростування даних, які містяться в клопотанні про обрання запобіжного заходу, інших процесуальних документах та виступах сторін кримінального провадження в судовому засіданні. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, прокурора врегульовано відповідними положеннями статтями 303 - 307 КПК України. Жодних судових рішень, якими би було встановлено незаконність дій Офісу Генерального прокурора, його посадових та службових осіб при направленні листа до ЄСПЛ, про недостовірність якої стверджує позивач, не існує, тому правильним є висновок суду про те, що надісланням відповідних листів заступниками Генерального прокурора України, вчинені процесуальні дії, які виходять з їх повноважень та спрямовані на виконання завдань кримінального провадження, що узгоджується з нормами КПК України та не порушує будь-яких особистих немайнових прав позивача.Інформація, викладена у листі заступника Генерального прокурора України ОСОБА_5. ґрунтується на матеріалах досудового розслідування, яке проводиться детективами Національного антикорупційного бюро України.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження суд першої інстанції правильно виходив з того, що поширення в листі заступника Генерального прокурора України ОСОБА_5. інформації щодо наявності ознак складу кримінальних правопорушень в діях ОСОБА_1 було спрямоване на виконання завдань кримінального провадження. Позовна заява ОСОБА_1 стосується обставин, які виникли у кримінальному процесі, а відтак, підлягає встановленню та доказуванню/спростуванню саме в кримінальному процесі та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідач зазначає, що Шостий протокол до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи є частиною кримінального процесуального законодавства України, здійснення кримінального провадження щодо другого з подружжя судді ЄСПЛ потребує позбавлення його імунітету, а отже направлення листа заступником Генерального прокурора України до ЄСПЛ про зняття з ОСОБА_1 імунітету з метою здійснення щодо нього кримінального провадження відбувалось в межах кримінально-процесуальних процедур, отже позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора має на меті не захист начебто порушених його цивільних прав, а оцінку обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, що суперечить завданням цивільного судочинства. Також відповідач вказав, що оскільки на ЄСПЛ покладено право позбавлення чи не позбавлення імунітету осіб, які ним користуються, рішенням ЄСПЛ від 06 липня 2020 року відхилено прохання про позбавлення імунітету позивача, яким він користується у зв`язку із імунітетом дружини судді Ганни Юдківської, обраної до Суду від України, ОСОБА_1 у кримінальному провадженні про підозру не повідомлялося.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного антикорупційного бюро України у справі № 757/32098/20-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.