Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 495/7343/19
провадження № 61-18926св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Білгород-Дністровський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2019 року в складі судді Боярського О. О. та на постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року в складі колегії суддів Заїкіна А. П., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заяву мотивував тим, що станом на 24 серпня 1991 року він постійно проживав на території України і продовжував безперервно проживати до моменту звернення до суду з цією заявою. Вказував, що 18 квітня 1990 року Броварським МВ УМВС України в Київській області йому було видано паспорт № НОМЕР_1 , який було загублено при невідомих обставинах. Зазначав, що в подальшому не займався питанням оформлення паспорта громадянина України, оскільки вів бродячий спосіб життя та не працював офіційно. Вважав, що підпадає під категорію осіб, які мають проходити процедуру встановлення належності до громадянства України, а одним із документів на підтвердження вказаної обставини законодавство визначає саме рішення суду про встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд установити факт свого постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та по теперішній час.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, заяву задоволено: встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року та по теперішній час з метою отримання ним паспорту громадянина України.
Судові рішення мотивовані тим, що набуття та належність до громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» й може пов`язуватися з фактом постійного проживання на території України в певний час. Суди зазначили, що громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України.У таких випадках одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року. Встановивши факт постійного проживання заявника на території України з народження по момент розгляду справи, суди зробили висновок про наявність підстав для задоволення заяви.
Апеляційний суд із посиланням на пункти 25, 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, зазначив, що для підтвердження громадянства необхідно подати документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на території України, зокрема, станом на 24 серпня 1991 року, а за відсутності такого документа - відповідне рішення суду.З огляду на викладене апеляційний суд зробив висновок про те, що встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України повинно мати місце ще до звернення до органів ДМС Україниз питань оформлення чи підтвердження належності до громадянства України, у зв'язку з чим визнав безпідставними доводи заінтересованої особи про наявність у заявника позасудових способів встановити відповідний факт та передчасність звернення до суду з заявою в порядку окремого провадження.
Аргументи учасників справи
18 листопада 2021 року ГУ ДМСУ в Одеській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що, у судовому порядку підлягають встановленню факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Вказує, що, встановивши факт народження ОСОБА_1 на території України, суди не звернули увагу, що він має можливість звернутися до територіального підрозділу ДМС України з заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням, додавши до неї копію свідоцтва про народження. Посилається також на те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року, а вказану обставину ОСОБА_1 обґрунтовує виключно показаннями свідків. Уважає також, що з урахуванням заперечень ГУ ДМСУ в Одеській області проти встановлення юридичного факту наявний спір про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні.
У липні 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що незвернення ОСОБА_1 до органів ДМС за отриманням адміністративної послуги не позбавляє його права на звернення до суду з заявою про встановлення юридичного факту. Зазначає, що спір про право в даному випадку відсутній. При цьому вказує, що в органах міграційної служби наявна справа про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України. Вважає, що суди обґрунтовано захистили право заявника незалежно від того, чи буде використане рішення суду про встановлення юридичного факту при отриманні заявником паспорта громадянина України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 травня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, з посиланням на те, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 757/44694/17-ц та від 08 квітня 2020 року в справі № 654/3462/17.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бровари Київської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Броварським міським РАЦС Київської області 29 січня 1974 року.
Згідно свідоцтва про неповну середню освіту серії НОМЕР_3 від 14 червня 1988 року ОСОБА_1 навчався у восьмирічній школі № 4 міста Бровари Київської області, яку закінчив у 1988 році.
Допитаний у судовому засіданні свідокОСОБА_2 показав,що знайомий із заявником з 2015 року та йому достеменно відомо про те, що ОСОБА_1 з цього часу проживає на території України.
Свідок ОСОБА_3 показала, щознайома з заявником ще з 1991 року; пояснила, що ОСОБА_1 жив увесь цей час в Україні та працював по найму.