ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 805/1309/17-а
адміністративне провадження № К/9901/35658/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Галатіної О.О. від 24 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Василенко Л.А., Ханової Р.Ф. від 4 липня 2017 року у справі № 805/1309/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Конті» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2017 року №0001014610 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства на 10002838 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2500709,50 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що протягом 2014 року сплатило до державного бюджету авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів та щомісячні авансові внески з цього податку. Оскільки сума авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів не перевищувала суми податкових зобов`язань за 2014 рік, тому позивач у відповідності до підпункту 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України) направив її на зменшення нарахованого податку на прибуток такого звітного періоду й підстав для застосування положень підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, у відповідності до якого сума перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових періодів, не було. Як наслідок стверджує, що контролюючим органом зроблено безпідставний висновок про завищення Товариством від`ємного значення податкового зобов`язання з податку на прибуток на 10002838 грн.
Суди встановили, що Товариство протягом 2014 року було платником щомісячних авансових внесків по податку на прибуток підприємства відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі- ПК України).
Згідно показників декларації позивача за 2014 рік останнім самостійно нараховано (узгоджено) податкові зобов`язання у розмірі 78315244 грн. З урахуванням податку, сплаченого за кордоном (ряд. 13.1 додатку ЗП) та податку, що підлягає сплаті за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (ряд. 13.2 додатку ЗП) сума податкових зобов`язань Товариства складає 51419680 грн. Сума дивідендних авансових внесків, сплачених компанією у 2014 році (ряд.13.3 додатку ЗП), склала 10002838 грн, сума щомісячних авансових внесків, сплачених Товариством (ряд. 13.7 додатку ЗП), склала 68320627 грн.
В подальшому відповідачем на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України по податку на прибуток за 2014 рік, результати якої оформлені актом від 2 лютого 2017 року №2/28-10-46/25112243, за висновками якого позивачем на порушення вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, з урахуванням підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК України, неправомірно завищено від`ємне значення податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік на 10002838 грн.
По суті така позиція контролюючого органу ґрунтується на відсутності у Товариства правових підстав для зменшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у 2014 році (поточному періоді) на суму авансових внесків при виплаті дивідендів у розмірі 10002838 грн, яка сплачена позивачем у 2014 році, адже така зараховується у зменшення сум нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток (з урахуванням зарахованого авансового внеску відповідно до статті 57 ПК України) у декларації за підсумками звітного періоду з перенесенням суми перевищення до складу наступних податкових періодів; при цьому сума неврахованого у зменшення податкових зобов`язань з податку на прибуток залишку авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів у звітному періоді не формує надміру сплачену суму грошових зобов`язань у звітному періоді згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 та підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК України, а акумулюється у декларації звітного періоду та переноситься на зменшення податкових зобов`язань з податку на прибуток наступних податкових періодів.
На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення, не погодившись з яким, Товариство звернулося до суду із цим позовом.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2017 року №0001014610.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач використав сплачені ним у 2014 році авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у повному обсязі в результаті застосування підпункту 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 ПК України, відобразивши відповідну суму у рядку 13.5.1 додатку ЗП до декларації за 2014 рік; у даному випадку сума авансового внеску, попередньо сплаченого позивачем протягом 2014 року при виплаті дивідендів, не перевищувала суму податкових зобов`язань Товариства такого звітного періоду, тому підстав для застосування положень підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК України, у відповідності до якого сума перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових періодів, не було.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень за неправильного застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанції, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 57.1 статті 57 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.