ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 0340/1641/18
касаційне провадження № К/9901/5307/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» (далі - Товариство) на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 (суддя Мачульський В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 (головуючий суддя - Пліш М.А., судді - Судова-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління ДФС України у Волинській області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
17.08.2018 Товариство звернулось до суду з позовом до ДФС України та Управління (в редакції ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 про залучення другого відповідача) про визнання протиправними та скасування рішень комісії ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних від 12.02.2018 №592262/41048714, №592263/41048714, від 23.03.2018 №616267/41048714, №616277/41048714, №616271/41048714, №616298/41048714, №616570/41048714, №616520/41048714, №616487/41048714, від 31.05.2018 №749271/41048714, від 23.03.2018 №616575/41048714, №616581/41048714, №616531/41048714, №616586/41048714, №608230/41048714, №608231/41048714; зобов`язання відповідача зареєструвати податкові накладні від 30.11.2017 №534, №535, №309, №565, №566, №567, №606, №607, №608, від 23.11.2017 №115, від 30.11.2017 №461, №548, №577, №578, №649, №650 в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.10.2018, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019, позовну заяву Товариства в частині визнання протиправними та скасування рішень комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 12.02.2018 №592262/41048714, №592263/41048714 та від 23.03.2018 №608230/41048714, №608231/41048714, рішень комісії Управління, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 23.03.2018 №616267/41048714, №616277/41048714, №616271/41048714, №616298/41048714, №616570/41048714, №616520/41048714, №616487/41048714, №616575/41048714, №616581/41048714, №616531/41048714, №616586/41048714 та зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 30.11.2017 №534, №535, №309, №565, №566, №567, №606, №607, №608, №461, №548, №577, №578, №649, №650, складені Товариством, залишив без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду в частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору шляхом подання скарг до Комісії з питань розгляду скарг про оскарження рішень Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних. За результатами розгляду скарг Товариства Комісія з питань розгляду скарг 27.02.2018 та 05.04.2018 прийняла рішення, якими скарги Товариства залишила без задоволення, а рішення - без змін. Суд установив, що рішення Комісії з питань розгляду скарг Товариство отримало 02.03.208 (засобами поштового зв`язку) та 10.04.2018 (засобами електронного поштового зв`язку). Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що звертаючись до суду із позовом 17.08 2018 в частині визнання протиправними та скасування рішень від 12.02.2018 №592262/41048714, №592263/41048714 та від 23.03.2018 №608230/41048714, №608231/41048714 та від 23.03.2018 №616267/41048714, №616277/41048714, №616271/41048714, №616298/41048714, №616570/41048714, №616520/41048714, №616487/41048714, №616575/41048714, №616581/41048714, №616531/41048714, №616586/41048714 та зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 30.11.2017 №534, №535, №309, №565, №566, №567, №606, №607, №608, №461, №548, №577, №578, №649, №650, пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений частиною четвертою статті 122 КАС України. Також суд вказав, що Товариство не заявляло клопотань про поновлення строку звернення до суду.
Товариство оскаржило ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 27.02.2019 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи невідповідність ухвалених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального та процесуального права, Товариство посилається на те, що посилається на те, що: положення в інших законах щодо строків звернення до суду мають пріоритет над приписами статті 122 КАС України, з огляду на що до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення, тобто у межах 1095 днів.
У запереченні на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
ДФС України не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.07.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 02.08.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження рішення про визначення грошового зобов`язання або будь-якого іншого рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з таким рішенням, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків рішення про визначення грошового зобов`язання або будь-якого іншого рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України.