ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 120/3931/21-а
адміністративне провадження № К/990/1868/22 , №К/9901/46347/21, №К/9901/43046/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року (суддя Дончик В.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року (судді: Капустинський М.М., Смілянець Е. С., Сапальова Т.В.) та
касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Вінницької обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року (судді: Капустинський М.М., Смілянець Е. С., Сапальова Т.В.) у справі
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури
про визнання протиправними дій та відшкодування матеріальної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної прокуратури (далі - відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), в якому просив визнати протиправними дії відповідачів щодо ненарахування йому заробітної плати, виходячи з окладу у розмірі, установленому частиною третьою статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; зобов`язати Вінницьку обласну прокуратуру відшкодувати матеріальну шкоду, завдану фізичній особі актом, що визнаний неконституційним, у вигляді неотриманої заробітної плати в сумі 1178422,29 грн, невиплаченої йому у період з 01 липня 2015 року по 16 жовтня 2020 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у період його роботи в органах прокуратури з 01 липня 2015 року по 16 жовтня 2020 року посадовий оклад нараховувався у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України". В подальшому, положення, на підставі яких нараховувався посадовий оклад, зокрема, пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, визнані неконституційними, у зв`язку з чим позивач уважає, що має право на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої заробітної плати у відповідності до частини третьої статті 152 Конституції України.
Ураховуючи, що Вінницькою обласною прокуратурою не виплачено йому частину заробітної плати - посадового окладу в сумі 1178422,29 грн, визначеного відповідно до частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 01 липня 2015 року по 16 жовтня 2020 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Закон України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин прийняті пізніше Закону України 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а тому у 2015 році норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.
Суд зазначив, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Суд першої інстанції дійшов висновку, що дія статті 81 Закону України «Про прокуратуру», в частині визначення розміру посадового окладу з розрахунку до прожиткового мінімуму, можливо бути застосована до позивача виключно в разі успішного проходження ним атестації та переведенні до обласної прокуратури, що в даному випадку відсутнє, а тому оплата його праці у період з 26 березня 2020 року по 16 жовтня 2020 року правомірно здійснена відповідачем, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправними дії та відшкодування матеріальної шкоди у відмовленій частині позовних вимог за період з 27 березня 2020 року.
Ухвалено в цій частині нову постанову якою, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Вінницької обласної прокуратури (прокуратури Вінницької області) щодо не нарахування ОСОБА_1 заробітної плати з розміру посадового окладу визначеного частиною третьою статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов`язано Вінницьку обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за період з 27 березня 2020 року по 16 жовтня 2020 року (день звільнення), виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахуванням податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право прокурора на отримання заробітної плати відповідно до розмірів, встановлених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», виникає саме з дня прийняття рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 у справі №1-223/2018 (2840/18) - з 26 березня 2020 року. Також, зазначено, що грошові кошти, які були недоотримані позивачем, підлягають нарахуванню та виплаті з урахуванням приписів вищевказаного рішення Конституційного Суду України.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційних скаргах Офіс Генерального прокурора та Вінницька обласна прокуратура указують на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Офісом Генерального прокурора та Вінницькою обласною прокуратурою рішення суду апеляційної інстанції оскаржується відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження, відповідачі зазначають, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2021 у справі №140/3790/19, від 04 листопада 2021 року у справі №640/537/20, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/154/20 стосовно того, що позивач не є прокурорм, який успішно пройшов атестацію, в результаті чого застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідую, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог. У цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
ОСОБА_1 рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідно до вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позивач зазначає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду у правовідносинах щодо застосування норм статтей 81,87,90 Закону України «Про прокуратуру» та частини другої статті 8, статті 13 Закону України «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 «Про оплату праці прокурорів».
Позиція інших учасників справи
Від позивача надійшли відзиви на касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Вінницької обласної прокуратури, в яких позивач просить залишити касаційні скарги відповідачів без задоволення.
Від Офісу Генерального прокурора та Вінницької обласної прокуратури надійшли відзиви на касаційну скаргу позивача, у яких просять залишити без задоволення касаційну скаргу позивача.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вінницької обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 серпня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач у період з 05 серпня 2003 року по 16 жовтня 2020 року працював в органах прокуратури Вінницької обласні.
Наказом Прокуратури Вінницької області від 16 жовтня 2020 року № 290-к позивача звільнено з посади прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
На переконання позивача, оскільки з 01 липня 2015 року по 16 жовтня 2020 року заробітна плата прокурорів повинна регулюватись виключно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", а його посадовий оклад нараховувався у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України", у нього виникли правові підстави для стягнення з відповідача матеріальної шкоди, у вигляді не отриманої частини заробітної плати в розмірі 1178422,29 грн, а саме посадового окладу, визначеного відповідно до частини третьої статті 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнанні неконституційними, у зв`язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.
Джерела права та акти їхнього застосування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
14 жовтня 2014 року прийнято Закон України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Відповідно до частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (далі - «Закон») посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Частиною дев`ятою статті 81 Закону передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною першою статті 90 Закону визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Згідно зі статтями 8 і 13 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Частинами першою і другою статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26 яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Аналогічні положення закріплені у пункті 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури (пункти 2 і 6).
Постановами Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763 і від 9 грудня 2015 року №1013 унесені відповідні зміни до схем посадових окладів працівників органів прокуратури.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування
Позиція Верховного Суду
Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу ненарахування та невиплати заробітної плати позивачу у період з 01 липня 2015 року по 16 жовтня 2020 року включно у порядку та розмірі, передбаченому статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».