ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/23271/21
адміністративне провадження № К/9901/44446/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та рішень, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Файдюка В.В. (головуючий), Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до суду з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:
1.1. визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича щодо винесення постанови № 25291631 від 20 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 262 640,63 грн.;
1.2. скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича № 25291631 від 20 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 262640,63 грн.;
1.3. стягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята державним виконавцем з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягнення виконавчого збору фактично не відбулось, державним виконавцем не вчинялись дії по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. На виконанні у Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 25291631 з примусового виконання виконавчого листа №2-1500, виданого 30 серпня 2010 року Подільським районним судом м. Києва на виконання рішення Подільського районного суду від 03 червня 2010 року щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Спільного Українсько - Австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАБЛ-ДЖІ ЛТД» солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» коштів в сумі 2 654 146грн.
5. 20 липня 2021 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшком Владиславом Валентиновичем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, в якій зазначено, що у зв`язку з надходженням на адресу відділу заяви стягувача від 18 червня 2021 року про повернення виконавчого документа без подальшого виконання, виконавче провадження підлягає завершенню на підставі п.1 ч.1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі заяви стягувача.
5.1. Також відповідачем винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 2654174,63 грн.
6. Вважаючи дану постанову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 17 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
9. 12 жовтня 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
9.1. Визнано неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича щодо винесення постанови № 25291631 від 20 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 262 640,63 грн.
9.2. Скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича № 25291631 від 20 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 262640,63 грн.
10. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Між тим, головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко В.В. повернуто виконавчий лист № 2-1500 стягувачу на підставі його заяви відповідно до п. 1 статті 37 Закону №1404-VIII. При цьому, як на час винесення постанови про повернення виконавчого листа від 20 липня 2021, так і на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 20 липня 2021 року державним виконавцем не стягнуто в примусовому порядку сум згідно виконавчого листа № 2-1500, виданого 30 серпня 2010 року Подільським районним судом міста Києва. Тобто, на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору у відповідача була відсутня обов`язкова умова для стягнення виконавчого збору - наявність стягненої в примусовому порядку суми згідно виконавчого листа.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
12. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі відповідач зазначив пункт перший частини четвертої статті 328 КАС України.
12.1. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №420/1373/19, від 20 листопада 2019 року справі №480/1558/19, від 26 червня 2020 року у справі №360/3324/19 щодо застосування статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ.
12.2. При цьому, скаржник вказав, що відповідно до вказаних висновків Верховного Суду стаття 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута діяла до 28 серпня 2018 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII слова ''фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості Із сплати аліментів". Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.
12.3. Крім того, позивач зазначає, що умовою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404- VIII, якщо виконавчий збір не стягнуто. Таким чином, повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону, є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
12.4. Скаржник звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не вірно встановлено обставини справи та не враховано зміни до частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.
13. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
14. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчих проваджень (25 березня 2011 року)
16. Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
17. Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
18. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
19. Поряд з цим, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), пунктом 7 розд. ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.