ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 200/1465/19-а
адміністративне провадження № К/9901/35447/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Бившевої Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (суддя Давиденко Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року (головуючий суддя Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Міронова Г.М.) у справі №200/1465/19-а за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» звернулося до суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2018 року №0071501200 про збільшення суми грошового зобов`язання за екологічним податком (надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення) в розмірі 3718069 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки метан є парниковим газом та не відноситься до забруднюючих речовин і відповідно до діючого законодавства викиди метану не нормуються. Зазначає, що при визначені об`єкту оподаткування по екологічному податку контролюючим органом необґрунтовано взятий весь об`єм виробничо-технологічних втрат природного газу як об`єм викидів в атмосферне повітря, оскільки об`єкт оподаткування екологічним податком визначається шляхом встановлення фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення. Метан є парниковим газом та парникові гази не є забруднюючими речовинами в розумінні норм чинного законодавства, яке регулює спірні питання.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 19 жовтня 2018 року №0071501200.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що метан є парниковим газом та не відноситься до забруднюючих речових та відповідно до діючого законодавства викиди метану не нормуються. Податковий кодекс України (далі - ПК України) не визначає поняття «забруднююча речовина», зокрема, стаття 243 ПК України встановлює відповідні ставки податку за викиди в атмосферне повітря саме забруднюючих речовин, перелік яких є вичерпним.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у тому, що метан є забруднюючею речовиною відповідно до додатку 2 Протоколу про реєстри викидів і перенесення забруднювачів, який ратифіковано Законом України від 3 лютого 2016 року №980-VІІІ. Перелік забруднюючих речовин затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 березня 2002 року №104 «Про затвердження Переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та вуглеводів і за викиди яких справляється збір, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за №322/6610. Вважає, що придбаний позивачем природний газ використовувався на виробничо-технологічні витрати та виробничо-технологічні втрати та є втратами (витратами) природного газу саме через газорозподільні та внутрішньобудинкові мережі, які є стаціонарними джерелами забруднення. Дані втрати (витрати) є викидами та об`єктом оподаткування екологічним податком. Фактичні обсяги забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами визначаються суб`єктами господарювання відповідно до затверджених в установленому порядку Методик та питомих викидів, що і було враховано контролюючим органом під час проведення перевірки.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань повноти нарахування та сплати екологічного податку з викидів забруднюючої речовини «метан» за період з 8 червня 2015 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт від 26 вересня 2018 року № 54/28-10-50-12-08/03361075 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2018 року №0071501200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за екологічним податком (надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення) в розмірі 3718069, 94 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2947455,94 грн та за штрафними санкціями у розмірі 743614 грн.
Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242, пунктів 249.2, 249.3 статті 249 ПК України, в результаті чого занижена сума екологічного податку з викидів забруднюючої речовини «метан» в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення на загальну суму 2 974 455,94 грн.
Судовими інстанціями установлено, що 26 травня 2015 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, позивачу надана ліцензія на здійснення розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, строк дії якої продовжений відповідно до Протокольного рішення від 21 квітня 2015 року № 1 на період проведення антитерористичної операції.
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду здійснювався касаційний перегляд у справі (№160/8128/18) з подібними правовідносинами та сформовано висновок про те, що ПК України встановлено обов`язок сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря природного газу (метану), який належить до вуглеводнів. При нарахуванні екологічного податку застосовуються методики, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року №264 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 року за №570/789) «Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами».
Приймаючи рішення у зазначеній справі, Суд зазначив, що підпунктом 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що екологічний податок - загальнодержавний обов`язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.