ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 826/10153/17
адміністративне провадження № К/9901/543/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №826/10153/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скріптограф" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібні технології" (попередня назва позивача, далі по тексту -ТОВ "Хлібні технології") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22 червня 2017 року №0029721404.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення виходячи із того, що господарські операції по взаємовідносинам з контрагентами мали реальний характер та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій з контрагентами позивача є необґрунтованими. Також посилання відповідача на кримінальні провадження щодо контрагентів позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, оскільки жодного судового рішення стосовно позивача чи його контрагента, який набрав законної сили, відповідачем не надано.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає, що господарські відносини позивача з його контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками ТОВ «Юнівест-Інвест» за період з 1 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року та ТОВ «Трейдер Вікторі» за період з 1 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року, про що складено відповідний Акт від 26 травня 2017 року №240/26-15-14-04-05/40858176.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1. ст. 185., п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 503460,00 грн суми податку на додану вартість, у тому числі на 100780,00 грн за листопад 2016 року та на 402680,00 грн за грудень 2016 року.
На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форм «Р» від 22 червня 2017 року №0029721404, яким Позивачу збільшено на 829325,00 грн суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 503460,00 грн за податковими зобов`язаннями та на 125865,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з позовом.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно статті 198 Податкового кодексу України, право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України ).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;