ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа №640/29405/20
адміністративне провадження № К/9901/32794/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/29405/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року (головуючий суддя: Вєкуа Н.Г.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року (головуючий суддя: Губська Л.В., Епель О.В., Степанюк А.Г.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Міністерства юстиції України, у якому просила суд:
1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо повідомлення їй про наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»;
1.2. визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 1 жовтня 2020 року №3039/к «Про звільнення» у редакції наказу від 19 жовтня 2020 року №3185/к;
1.3. поновити її на посаді начальника відділу судового забезпечення з питань державної реєстрації та нотаріату Управління судового забезпечення суміжних правових інститутів Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України з 19 жовтня 2020 року;
1.4. зобов`язати відповідача запропонувати їй, з урахуванням кваліфікаційних вимог, усі посади в Міністерстві юстиції України державної служби категорії «Б» та «В», вакантні станом на день видання наказу про поновлення її на роботі;
1.5. стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня ухвалення судового рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що відповідач протиправно звільнив її з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», оскільки перейменування структурного підрозділу й віднесення його до складу іншого самостійного департаменту не може вважатись скороченням посади державної служби.
2.1. Також ОСОБА_1 указувала, що зміна посадового окладу є фактично зміною істотних умов праці, проте вона не подавала заяву на ім`я керівника державного органу про звільнення чи переведення на іншу посаду у зв`язку зі зміною істотних умов, а тому вважається, що вона надала згоду на продовження проходження державної служби.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року позов задоволено частково:
3.1. визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 1 жовтня 2020 року №3039/к «Про звільнення» у редакції наказу Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2020 року №3185/к;
3.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу судового забезпечення з питань державної реєстрації та нотаріату Управління судового забезпечення суміжних правових інститутів Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України з 19 жовтня 2020 року або на рівнозначній посаді в Міністерстві юстиції України;
3.3. стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня ухвалення судового рішення в розмірі: 204367,28 грн;
3.4. у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство юстиції України зберегло структурні одиниці з тими ж посадовими обов`язками, які були покладені на головних спеціалістів та начальника відділу судового забезпечення з питань державної реєстрації та нотаріату, тому перейменування структурного підрозділу, у якому ОСОБА_1 займала посаду начальника відділу, і віднесення його до складу іншого самостійного Департаменту не може вважатись скороченням посади державної служби, отже звільнення з таких підстав є протиправним.
4.1. У цьому контексті суд також дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивачка має бути поновлена на посаді, з якої її було незаконно звільнено, або на рівнозначній посаді, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
4.2. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо повідомлення позивачці про наступне вивільнення, суд указав, що таке повідомлення є лише процедурним моментом і не породжує правових наслідків для неї, а таким рішенням є наказ про звільнення, який має бути скасований через його протиправність.
4.3. Водночас суд указав, що позовна вимога про зобов`язання відповідача запропонувати позивачці вакантні посади на день видання наказу про поновлення на роботі не може бути задоволена, оскільки належним й ефективним способом захисту її прав є поновлення на попередній або рівнозначній посаді.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, а саме:
5.1. рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині та доповнено абзац третій резолютивної частини рішення висловом: «або нижчій посаді (за її згодою)».
5.2. у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
6. Апеляційний суд відхилив доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку пропонування ОСОБА_1 іншої роботи під час звільнення.
6.1. Одночасно з цим, покликаючись на приписи частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач повинен був запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади, однак цього не зробив.
6.2. На цій основі апеляційний суд констатував, що відповідач порушив процедуру звільнення позивачки з роботи.
7. Разом з цим, апеляційний суд указав на помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність факту скорочення посади державної служби, яку займала позивачка.
7.1. У цьому контексті апеляційний суд зазначив, що у матеріалах справи є накази відповідача про введення в дію зміни до штатного розпису на 2020 рік апарату Міністерства, відповідно до яких зі штатного розпису виведено (скорочено) посаду, на якій працювала позивачка.
7.2. На основі цього апеляційний суд констатував, що висновок місцевого суду про фактичне перейменування відділів та перерозподіл функціональних обов`язків спростовується наявними у справі доказами.
7.3. Водночас апеляційний суд зазначив, що висновок суду першої інстанції стосовно протиправності наказу про звільнення позивачки є правильним, проте з інших підстав.
8. Разом з цим, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність виходу за межі позовних вимог і зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді, з якої її було звільнено, або на рівнозначній посаді.
8.1. Одночасно з цим, покликаючись на доводи позовної заяви, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність доповнення резолютивної частини рішення місцевого суду висловом «або на нижчій посаді (за її згодою)».
9. Зрештою суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів
10. У вересні 2021 року Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані судові рішення, просить їх скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
11. В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункти 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
11.1. У контексті посилань на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 червня 2021 року у справі №440/1964/20, від 15 липня 2021 року у справі №140/6353/20, однак вони не релевантні до спірних правовідносин.
11.2. Водночас, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 87 Закону України «Про державну службу». Стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у нього обов`язку запропонувати позивачці вакантні посади під час звільнення.
12. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, просить цю скаргу залишити без задоволення через її необґрунтованість.
12.1. Серед іншого, позивачка заперечує правильність твердження відповідача щодо тлумачення ним частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу». Вважає, що у відповідача були відсутні дискреційні повноваження стосовно пропонування їй вакантної посади при звільненні.
13. У грудні 2021 року Міністерство юстиції України подало додаткові пояснення до касаційної скарги. З-поміж іншого, скаржник указує на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20, щодо застосування частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» у разі звільнення державного службовця у зв`язку зі скороченням посади внаслідок зміни структури й штатного розпису. Вважає, що така правова позиція підтверджує його доводи стосовно неправильного тлумачення закону і помилкове задоволення позову судами попередніх інстанцій.
14. Також у грудні 2021 року ОСОБА_1 подала письмові заперечення, у яких, серед іншого, вказує, що постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20, на яку посилається скаржник, не є релевантною до спірних правовідносин, позаяк у ній йшлося про звільнення у період випробувального терміну, а таких обставин у її справі немає.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. З 16 лютого 2017 року ОСОБА_1 працювала в Міністерстві юстиції України.
16. З 8 січня 2020 року наказом від 28 грудня 2019 року №4484/к ОСОБА_1 була призначена за переведенням на посаду начальника відділу судового забезпечення з питань державної реєстрації та нотаріату Управління судового забезпечення суміжних правових інститутів Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України.
17. Наказом Міністра юстиції від 28 липня 2020 року №2359/к затверджено структуру апарату Міністерства юстиції України та штатну чисельність працівників.
18. З 5 серпня 2020 року введено в дію зміни до штатного розпису на 2020 рік апарату Міністерства юстиції України.
18.1. Відповідно до цих змін зі штатного розпису Міністерства юстиції України виведено відділ судового забезпечення з питань державної реєстрації та нотаріату та посаду начальника відділу судового забезпечення з питань державної реєстрації та нотаріату Управління судового забезпечення суміжних правових інститутів Департаменту з питань судової роботи.
19. 1 вересня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про звільнення у зв`язку зі змінами в структурі Міністерства юстиції України, зокрема, у зв`язку із скороченням в Департаменті з питань судової роботи структурної одиниці - відділу судового забезпечення з питань державної реєстрації та нотаріату і, відповідно, посади начальника зазначеного відділу.
20. Наказом Міністерства юстиції України від 1 жовтня 2020 року №3039/к, зі змінами відповідно до наказу від 19 жовтня 2020 року №3185/к, ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 19 жовтня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців з припиненням державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.