ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа №П/811/269/17
касаційне провадження № К/9901/48780/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі у тексті - Управління, позивач) на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 (суддя Пасічник Ю.П.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 (судді: Головко О.В., Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі № П/811/269/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОР - СТРОЙ» (далі у тексті - ТОВ «ДОР - СТРОЙ», Товариство) про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду 12.06.2017 у справі №П/811/269/17 задоволено позов Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області в інтересах Голованівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОР - СТРОЙ» податковий борг з податку на додану вартість у сумі 3 459 400, 35 грн.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 розстрочено виконання цієї постанови суду строком до 31.12.2017 шляхом щомісячної сплати заборгованості рівними частками.
ТОВ «ДОР - СТРОЙ» 13.11.2017 звернулося до суду з заявою, в якій просило відстрочити виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 до 31.12.2020.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2017, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018, заяву задоволено. В обґрунтування своїх рішень суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено скрутне матеріальне становище Товариства. Наведене свідчить про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення. Щодо наміру погашення заборгованості відповідач зазначав у суді апеляційної інстанції, що з часу прийняття судом рішення про сплату боргу, ним частково, в сумі 576 567, 00 грн борг погашено, що не заперечувалось позивачем. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариством наведені та доведені обставини, визначені статтею 100 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), за наявності яких відповідне клопотання може бути вирішено на користь платника податків.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 24.05.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 11.07.2022 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 12.07.2022.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи. Зазначає, що Товариством не надано економічного обґрунтування, яке б свідчило про неможливість погашення податкового боргу та не надано гарантій погашення цього боргу до 31.12.2020, скрутне матеріальне становище не є об`єктивною обставиною, наявність заборгованості є результатом провадження господарської діяльності. Посилається на те, що відповідно до пункту 100.5 статті 100 Податкового кодексу України підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. У касаційній скарзі Управління просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду повністю.
Товариство правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції про задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 КАС України (у редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною першою статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 було задоволено заяву Товариства та розстрочено виконання постанови суду від 12.06.2017 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 3 459 400 (три мільйони чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста) грн 35 коп строком до 31.12.2017, шляхом щомісячної сплати заборгованості рівними частками.
Водночас, відповідач 13.11.2017 звернувся із заявою про відстрочення виконання судового рішення, у якій, посилаючись на пункти 100.4 та 100.5 ПК України, просить до 31.12.2020 відстрочити виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду 12.06.2017 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 3 459 400 (три мільйони чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста) грн 35 коп.
З метою забезпечення належного виконання судового рішення в публічно-правових спорах адміністративні суди можуть здійснювати відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміну чи встановлення способу та порядку виконання (ст. 378 КАС України). Вказані процесуальні засоби адміністративні суди можуть застосовувати у виключних випадках, зокрема, якщо сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення.
Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013, розстрочення виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з визначеним інтервалом у часі; строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.
Конституційний Суд України також зазначив, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. При встановленні можливості розстрочення виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.
Згідно з положеннями статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом.
При цьому питання відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку сплати податкового боргу та від настання наслідків у разі невиконання (несвоєчасного виконання) такого обов`язку.