Постанова
Іменем України
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 452/2842/19
провадження № 51-1034 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Кишакевича Л.Ю.
за участю:
секретаря судового засідання Антонюка Н.В.
прокурора Нескородяного А.М.
захисника Рабіновича М.П. (в режимі відеоконференції)
особи щодо якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у кримінальному провадженні № 32019140000000003 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2021 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито та звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, за ч. 1 ст. 204 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду - без зміни.
Ухвалою суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч вимог ст. ст. 14, 215 Податкового кодексу України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», діючи умисно, з метою отримання доходів зберігав з метою збуту та збував незаконно виготовлені підакцизні товари (алкогольні напої) з наклеєними на них марками акцизного податку, які за способом друку не відповідають маркам акцизного податку для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва.
Так, ОСОБА_1 з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту та збут незаконно виготовлених підакцизних товарів - алкогольних напоїв, зберігав, з невстановленого у ході досудового розслідування часу до 28 березня 2019 року (коли вони були виявлені та вилучені правоохоронними органами), незаконно виготовлені підакцизні товари - алкогольні напої за адресою приживання: АДРЕСА_1 та у нежитлових будівлях (складах) за адресою: АДРЕСА_2 .
А також 05.12.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 збув незаконно виготовлені алкогольні напої, а саме один ящик горілки (двадцять пляшок) із етикетками «Меdoff» ємністю 0,5 л. на суму 1160 грн. (58 грн. за пляшку) ОСОБА_2 .
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій зазначає, що суди не мали правових підстав для закриття та звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 204 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, так як останнім вчинено триваюче кримінальне правопорушення, а тому суди мали б застосувати закон в редакції, що діяв станом на 28 березня 2019 року, на час припинення правопорушення.
Натомість суди дійшли до хибного переконання, що обвинувачений вчинив продовжуваний злочин , та невірно визначили момент закінчення злочину, що потягло за собою застосування закону, який не підлягав застосуванню.
Крім того, вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Рабіновича М.П., який просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Аналогічну позицію ОСОБА_1 та його захисник Рабінович М.П. висловили в суді касаційної інстанції.
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав касаційну скаргу частково, просив ухвалу апеляційного суду скасувати та направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви суду
Доводи прокурора про те, що суд дійшов хибного переконання, що обвинувачений вчинив продовжуваний злочин,та невірно визначено момент закінчення злочину, що потягло за собою застосування закону, який не підлягав застосуванню, заслуговують на увагу.
Переглядаючи кримінальне провадження в ході апеляційної процедури, колегія суддів апеляційного суду погодилась із висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 вчинено продовжуваний злочин. Тому, посилаючись на принцип зворотної дії закону України про кримінальну відповідальність у часі (ст. 5 КК України), погодилась з судом першої інстанції про необхідність застосування до ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 204 КК України, в редакції статті, що діяла станом на 05 грудня 2018 року, так як санкція пом`якшувала кримінальну відповідальність та поліпшувала становище особи.
З таким висновком суд касаційної інстанції погодитися не може.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 КК України об'єктивнасторонакримінального правопорушення передбачає чотириальтернативних дії: 1) придбання з метою збуту; 2) зберігання з метою збуту; 3) транспортування з метою збуту; 4) збут.
Під зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з перебуванням підакцизних товарів у володінні винного. Зберігання є триваючим злочином, який має визнаватись закінченим з моменту, коли особа за власною ініціативою (знищила, викинула або збула товар) або всупереч своїй волі фактично припинила володіти відповідними предметами (виявлення та вилучення правоохоронними органами).
Збут означає будь-які оплатні чи безоплатні форми передачі підакцизних товарів, внаслідок чого вони переходять у володіння і розпорядження іншої особи. Поняттям збуту охоплюється торгівля підакцизними товарами, тобто реалізація вказаних предметів за винагороду, у тому числі грошову.
Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у прямому умислі,який поєднаний з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.
Загальні положення КК України визначають, що продовжуваний злочин складається із двох або більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які об`єднані єдиним злочинним наміром. А при триваючому злочині особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадіння моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. У поняття «час вчинення триваючого злочину» має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого злочину.
Завершення триваючого злочину - це день його припинення за волею або всупереч волі винного, в тому числі викриття особи у вчиненні злочину.