ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 686/19218/17
провадження № 51-3118км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Булейко О. Л., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Мазура А. П. на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240010005737, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванківці Хмельницького району Хмельницької області та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_2 5994,30 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, 50 000 грн - моральної.
Зараховано у строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення із 17 серпня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він як особа, яка раніше вчинила розбій, 16 серпня 2017 року приблизно о 21:15, перебуваючи в ліфті першого під`їзду будинку № 1-В, розташованого на вул. Курчатова в м. Хмельницькому, керуючись корисливим мотивом, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, вчинив розбійний напад за таких обставин.
Побачивши ОСОБА_2 , яка в супроводі своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 йшла до вищевказаного під`їзду, прослідував за ними і зайшов у ліфт. Після закриття ліфтових дверей натиснув кнопку «Стоп», зупинивши таким чином його рух. Далі дістав предмет, схожий на револьвер, направив його на потерпілу і, погрожуючи позбавити її та дітей життя, якщо вона не виконає його вимог, шляхом ривка зірвав золотий ланцюжок. Потім направив предмет, схожий на револьвер, на дітей і висловив вимогу ОСОБА_2 віддати йому сережки. Потерпіла, побоюючись за життя своїх дітей, зняла їх і віддала ОСОБА_1 . У результаті вказаних дій засуджений завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 5994,30 грн.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 30 травня 2019 року залишив без змін вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1
Верховний Суд постановою від 27 листопада 2019 року скасував вищевказану ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 31 серпня 2020 року скасував вирок місцевого суду та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, і вичерпаними можливостями їх отримати.
Верховний Суд постановою від 08 грудня 2020 року скасував вищезгадану ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наслідком нового розгляду Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 10 грудня 2021 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник Мазур А. П., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів захисника зводиться до вказівок на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували винуватість його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Так, на переконання захисника, незаконним є затримання ОСОБА_1 з підстав того, що всупереч ч. 4 ст. 213 КПК Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області було повідомлено не відразу після затримання, а більш ніж через 7 годин.
Крім того, наголошує, що його підзахисному під час затримання не було роз`яснено права, передбачені ст. 42 КПК, зокрема на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту.
ОСОБА_5 вважає незаконним пред`явлення для впізнання за участю потерпілої та свідка ОСОБА_3 , оскільки слідчі дії було проведено до складання протоколу затримання, приїзду захисника, першого конфіденційного побачення затриманого із захисником, без роз`яснення ОСОБА_1 його прав та без пояснення, в якому статусі останній перебуває в зазначених слідчих діях, а тому відповідно до ст. 87 КПК є недопустимими докази, отримані в результаті їх проведення.
Стверджує, що з показань потерпілої, наданих в судовому засіданні 30 серпня 2021 року, вбачається порушення ч. 1 ст. 228 КПК. Так, ОСОБА_2 вказала, що очікувала разом із дітьми в коридорі, бачила, як ОСОБА_1 заводили в приміщення, де було проведено пред`явлення для впізнання і тоді вони його упізнали.
Крім того, про порушення ч. 1 ст. 228 КПК свідчать і показання свідка ОСОБА_6 , дані нею в судовому засіданні 12 квітня 2021 року. Свідок указала, що, коли до неї 17 серпня 2018 року прийшли працівники поліції, то під час спілкування показували їй фотографію ОСОБА_1 , а слідчу дію з нею було проведено через декілька днів.
Також указує, що всупереч ч. 2 ст. 228 КПК зі статистів, серед яких пред`являвся до впізнання ОСОБА_1 , двоє були старші за віком і мали сиве волосся, а третій мав зовсім іншу тілобудову, і жоден із них не мав проблем із поставою, у зв`язку з чим його підзахисний суттєво відрізнявся.
Звертає увагу і на порушення ч. 4 ст. 223 КПК, оскільки пред`явлення до впізнання з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було проведено після 23:00 без обґрунтування невідкладності проведення вказаних слідчих дій.
Наголошує захисник і на тому, що суди залишили поза увагою суперечності у показаннях потерпілої та свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_6 , наданих ними під час досудового розслідування й судового розгляду.
Сторона захисту піддає сумніву і відеозапис камер спостереження, на якому ОСОБА_2 впізнала засудженого. За твердженням захисника, цей доказ суперечить іншим наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, зважаючи на одяг ОСОБА_1 та відсутність порушень постави.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Матюшева О. В., надавши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновків, що подана касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Аргументи захисника наведені з метою оспорювання встановлених за результатами судового розгляду обставин з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Зазначені обставини перевірив суд апеляційної інстанції.
За результатами перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Так, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував показання:
ОСОБА_2 (потерпілої), яка розповіла про обставини за яких ОСОБА_1 здійснив напад на неї, які співпадали з фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті;
свідків: ОСОБА_3 (доньки потерпілої), яка підтвердила, що саме ОСОБА_1 вчинив на них з матір`ю напад. Також вказала, що нападника побачила біля ліфту. Коли заходили до ліфту він одягнув окуляри, був середнього зросту, сутулий, в чорній футболці, синіх джинсах та білих туфлях. Крім того, зазначила, що запам`ятала його голос та ніс;
ОСОБА_6 (знайомої ОСОБА_1 ), яка пояснила, що 16 серпня 2017 року до неї на роботу приходив ОСОБА_1 і залишив за барною стійкою їй на зберігання зброю. Вказала, що того дня він був у світлих джинсах, на голові була кепка, на якій були окуляри.
Також суд узяв до уваги письмові докази:
протоколи складені за результатами слідчих дій, а саме:
пред`явлення особи для впізнання від 17 серпня 2017 року та відеозаписи до них, відповідно до яких, ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 серед представлених їм осіб впізнали ОСОБА_1 , як особу, яка відносно потерпілої вчинила злочин;
огляду предмета від 22 серпня 2017 року, згідно з яким у приміщенні кабінету № 407 ХВП ГУНП в Хмельницькій області за участю потерпілої ОСОБА_2 було оглянуто оптичний диск, та при перегляді відеозапису потерпіла вказала, що на 21 год. 15 хв. 42 с. відеозапису з`являється особа, яка вчинила відносно неї напад (це вона зрозуміла з одягу, зовнішнього вигляду та характерної ходьби);
висновком комісійної судово-медичної експертизи № 49 від 30 серпня 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , маючи порушення постави, 16 серпня 2017 року міг пересуватися у положенні близькому до вертикального. Також зазначено, що даних про порушення функцій верхніх кінцівок у нього не було, а тому не виключається можливість здійснювати станом на 16 серпня 2017 року активні рухи руками, а саме хапати, зривати руками, тримати в руках предмети.
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у нападі з метою заволодіння майном потерпілої, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій, і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 187 КК.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, зокрема захисник Мазур А. П. подав апеляційну скаргу, в якій, наводив доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які по суті є аналогічними викладеним в його касаційній скарзі.