Постанова
Іменем України
08 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 234/10941/20
провадження № 61-20567св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 липня 2021 року у складі судді Лебединець Г. С. та постанову Донецького апеляційного суду
від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М.,
Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 2006 року вона проживала в м. Донецьк та працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі», обіймала посаду електромонтера з експлуатації електролічильників споживачів. В її обов`язки входило: встановлення електролічильників, їх експлуатаційне обслуговування, перевірка схем обліку електроенергії, визначення придатності електролічильників та їх заміна, включення та відключення електролічильників, тощо.
15 квітня 2014 року Уряд України оголосив про початок антитерористичної операції (далі - АТО) та до кінця квітня тимчасово виконуючий обов`язки Президента України заявив, що Уряд більше не контролює в повній мірі ситуацію в Донецькій і Луганській областях, і було оголошено в країні «Стан повної бойової готовності». Інтенсивність військових дій на сході України стрімко росла. Незважаючи на кілька спроб забезпечити тривале перемир`я, включаючи підписану в лютому 2015 року другу Мінську угоду, все одно мали місце численні порушення режиму припинення вогню.
Позивач написала дві заяви на ім`я директора Донецьких міських електричних мереж ОСОБА_2 , який в теперішній час обіймає посаду директора
ТЕ «Донецькі міські електричні мережі» Республіканське Підприємство «РЕК»
(за відомостями із вільних джерел мережі інтернет), про те, що українському підприємству на окупованій території працювати стає практично неможливо
та дуже небезпечно. Просила роботодавця роз`яснити, хто відповідає за безпеку людей, які мають щодня працювати в місті Донецьк на території, де не працює українське законодавство, не функціонують українські органи влади, де панує суцільне беззаконня.
03 лютого 2017 року ОСОБА_1 взяла завдання на виконання робіт
в Пролетарському районі, підписала журнал інструктажу та журнал видачі завдання в офісі ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» по вул. Складська, 16,
м. Донецьк. Вирішила йти на роботу по вул. Постишева, там знаходився офіс
ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі», оскільки жодної інструкції або затвердженого маршруту яким електромонтери, що працюють в ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі», повинні слідувати до місць перевірки електролічильників не було.
Проте до ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» вона не дійшла, тому що її незаконно затримали та привезли до Ворошилівського районного відділу міліції м. Донецьк.
Після численних допитів був суд. Позивача звинувачували в тому, що вона працює на спеціальні служби України. Вирок суду Донецької народної республіки (далі - ДНР) 17 років позбавлення волі. Після винесення вироку позивач знаходилась у слідчому ізоляторі до звільнення з полону 27 грудня 2017 року.
Наслідками її незаконного затримання та позбавлення волі стало погіршення
її фізичного здоров`я, виникнення низки захворювань. Шкідливих наслідків зазнав також її психологічний стан, травмована її психіка. Травмуючі знущання над нею протягом 11 місяців супроводжують її щодня у всіх життєвих обставинах. Пролонгований стрес перешкоджає діяти механізму успішної адаптації і веде до порушеного соціального функціонування. Психотравмуючі чинники, пов`язані не тільки з пережитим у полоні, але і з обставинами потрапляння в полон, а саме: захопленням під час виконання нею своїх робочих обов`язків, незабезпеченням своєчасної евакуації персоналу з боку керівництва відповідача, відсутністю інформування співробітників, їх захисту і будь-яких зусиль зі звільнення.
Згідно експертного висновку щодо спричиненої їй моральної шкоди, моральні страждання ОСОБА_1 є тривалими та такими, які триватимуть і надалі, тобто
є невідновними, тобто триватимуть довічно; страждання позивача виникли також через загрози, очікування неминучого не лише з 03 лютого по 27 грудня 2017 року, але і до вказаної події. Експерт наголосив, що обставини справи
та негативні наслідки у позивача знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку.
Розмір моральної шкоди позивачем визначений у сумі 3 000 000,00 грн, який
на її думку є справедливою та адекватною компенсацією заподіяних страждань.
З урахуванням наведеного, просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у вказаному розмірі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 липня
2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду
від 16 листопада 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,
що відповідачем підтверджено факт вжиття ним заходів в умовах озброєного конфлікту щодо інформування працівників про умови праці на неконтрольованій території та можливість переведення, за наявності відповідного волевиявлення працівника, на контрольовану територію. Сама по собі констатація факту про спричинення моральної шкоди позивачу не може бути беззаперечною підставою для її відшкодування без доведеності її заподіяння відповідачем та наявного причинного зв`язку між діями роботодавця та наслідками. Беззаперечних доказів вини роботодавця у спричиненні ОСОБА_1 моральної шкоди
та причинного зв`язку між діями роботодавця та наслідками у вигляді шкоди судом не встановлено. Суди дійшли висновку про те, що позивачу перебуванням у полоні було завдано моральної шкоди, проте АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» не є належним відповідачем у справі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою, що саме
з причин невжиття товариством заходів в умовах озброєного конфлікту зі створення належних та безпечних умов праці, як слідство, відсутності переглянутих та не доповнених інструкцій з охорони праці, не проведення імплементації заходів задля оцінки ризиків, яких не можна уникнути. Підприємство не виконало своїх обов`язків, передбачених статтею 6 Закону України «Про охорону праці», оскільки не розробило інструкції для працівників щодо порядку дій при обстрілах, загрозах від озброєних людей, не забезпечило повне і вичерпне інформування працівників з питання охорони праці про можливі небезпечні ситуації, саме це і стало причиною незаконного затримання позивача.
Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, та посилається на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2022 року АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» надіслало до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу в яких просило оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначало,
що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими та такими,
що не підлягають до задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 234/10941/20, витребувано її з Краматорського міського суду Донецької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З 2006 року ОСОБА_1 працювала електромонтером в ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та продовжувала працювати на посаді на непідконтрольній території.
03 лютого 2017 року її затримали представники незаконних збройних формувань. Після цього вона утримувалася у слідчому ізоляторі м. Донецька
та перебувала у полоні по день її звільнення 27 грудня 2017 року. Вироком суду квазіреспубліки ДНР її було засуджено до 17 років позбавлення волі.
Згідно повідомлення Штабу АЦ при СБУ від 16 січня 2018 року
та від 20 листопада 2019 року ОСОБА_1 03 лютого 2017 року потрапила
у заручники до незаконних збройних формувань в районі проведення АТО та була визволена 27 грудня 2017 року.
Згідно з повідомленням Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - СУ ГУПН в Донецькій області) від 20 березня 2018 року № 2221/20/02-2018 та Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в провадженні Селидівського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 12017050150000632 від 06 березня
2017 року за частиною другою статті 146 КК України, за фактом незаконного позбавлення волі ОСОБА_1 . Відповідно до нотаріально засвідчених заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували у полоні незаконних збройних формувань разом із позивачем в районі проведення АТО, позивач мала незадовільний стан здоров`я, нелюдські умови утримання в слідчому ізоляторі.
Факт незадовільного стану фізичного здоров`я ОСОБА_1 підтверджується випискою з історії хвороби № 5889/2 Клінічної лікарні «Феофанія», діагностичними висновками від 29 грудня 2017 року, 30 грудня 2017 року, 15 січня 2018 року.
Згідно з довідкою Громадської організації «Блакитний птах» від 06 вересня
2019 року ОСОБА_1 отримує психологічний супровід адаптації та подолання наслідків катування та полону з 15 січня 2018 року по теперішній час.
Відповідно до висновку психологічного дослідження «Selev Consulting Group»
від 12 травня 2020 року була визначена тривалість та глибина моральних страждань у зв`язку із перенесеними фізичними та психологічними стражданнями. Так, експерт прийшов до висновку, що відновити психологічне благополуччя ОСОБА_1 можливо лише справедливою та адекватною компенсацією спричинених їй страждань. Оскільки жодна сума принципово
не може компенсувати спричинені страждання такого ступеню, сума, яку просить ОСОБА_1 є психологічно адекватною та справедливою.