Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 584/1386/18
провадження № 61-16774св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, державний реєстратор виконавчого комітету Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області Житник Оксана Олексіївна, ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 26 червня 2020 року у складі судді Данік Я. І. та постанову Сумського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, державного реєстратора виконавчого комітету Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області Житник Оксани Олексіївни, ОСОБА_2 про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, державного реєстратора виконавчого комітету Путивльської міської ради Житник О. О., ОСОБА_2 про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником нерухомого майна, що розташоване на АДРЕСА_1 , а саме: корівника 4-х рядного літ. А-І, площею 1 701,6 кв. м, молочного блоку літ. Б-1, площею 918,5 кв. м, корівника 4-х рядного літ. В-І, площею 1 972,6 кв. м, корівника 4-х рядного літ. Г-1, площею 927,5 кв. м, установки КЗС-20.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21 червня 2018 року № 18-4673/16-18-СГ відповідачу ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка з кадастровим номером 5923886300:01:002:0029 на якій знаходиться належне позивачу нерухоме майно.
В подальшому право власності ОСОБА_2 було зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Путивльської міської ради Житник О. О.
Вказував, що оскаржуваним наказом порушено його права як власника нерухомого майна, оскільки при передачі у власність земельної ділянки Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не звернуло уваги на те, що ця земельна ділянка не є вільною, оскільки на ній знаходяться належні йому забудови.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21 червня 2018 року № 18-4673/16-18-СГ про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 5923886300:01:002:0029, яка знаходиться за адресою: с/рада Новослобідська, Путивльський район, Сумська область; скасувати запис від 02 липня 2018 року № 26880461 державного реєстратора виконавчого комітету Путивльської міської ради Житник О. О. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5923886300:01:002:0029 за ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 26 червня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Сумського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 26 червня 2020 року скасовано, провадження у справі закрито.
Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Сумського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постановою Сумського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 26 червня 2020 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав доказів вчинення ним станом на момент звернення до суду передбачених чинним законодавством дій з оформлення відповідного речового права та відповідних документів, які б підтверджували набуття ним права власності на майно, яке за його словами, є його власністю з 2008 року та знаходиться на спірній земельній ділянці.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою у якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на підстави оскарження визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України,зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладенихпостановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц.
Зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам, викладеним у позовній заяві щодо незаконності та протиправності рішення про надання у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.
Суди не дали належної оцінки висновку експерта, який встановив, що спірна земельна ділянка забудована з 1960 року, тобто така земельна ділянка не є вільною та у зв`язку з цим не могла бути виділена у власність.
Також судами не було належним чином проаналізовано, що експертним шляхом не представилось можливим встановити чи така земельна ділянка перебуває в межах населеного пункту чи за межами. Отже, за змістом експертного висновку у розпорядженні відповідача не було достатніх даних вважати, що вказана земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту, що виключало можливість прийняття рішення щодо вказаної ділянки саме відповідачем, оскільки право розпорядження земельною ділянкою в межах населеного пункту надано відповідній громаді, а у такому разі відповідач прийняв рішення про надання у власність земельної ділянки з перевищенням своїх повноважень.
Судами не було враховано чисельні звернення позивача до органу місцевого самоврядування з проханням здійснити реєстрацію права власності на об`єкти, які розташовані на вказаній земельній ділянці. Суди помилково прийшли до висновку, що відсутність відомостей про оскарження рішень про відмову у реєстрації вказаних об`єктів є підставою вважати, що позивач не має права на реєстрацію за собою права власності на такі об`єкти. Таке твердження судів суперечить статті 15 ЦПК України, а відсутність судових рішень по вказаному питанню спростовує висновок суду та вказує на те, що позивач не скористався наявним у нього правом у судовому порядку визнати за собою право власності на придбані об`єкти нерухомості.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Сумській області просило касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 584/1386/18 з Путивльського районного суду Сумської області.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла цивільна справа № 584/1386/18.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 05 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області (т. 1 а. с. 47, 48).
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 24 квітня 2018 року № 18-2336/16-18-С ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області, орієнтовною площею 2 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с. 51).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21 червня 2018 року № 18-4673/16-18-С затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 5923886300:01:002:0029 (т. 1 а. с. 53).
13 червня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5923886300:01:002:0029 площею 2 га, місце розташування: Сумська область, Путивльський район, Новослобідська сільська рада (т. 1 а. с. 54-56).
Згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 07 жовтня 2019 року № 1982/1650/1651, складеним судовим експертом Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, земельна ділянка з кадастровим номером 5923886300:01:002:0029 знаходиться на території Новослобідської сільської ради Путивльського району за межами населених пунктів; на вказаній земельній ділянці маються поліпшення, з яких № 1-№ 17, № 22 належать ОСОБА_3 , а № 18-№21 (КЗС-20) належать ОСОБА_1 , а також наявні стовпи ЛЕМ, власник яких невідомий; рік побудови поліпшення № 14 - 1960 рік та № 15 - 1976 рік, рік побудови решти поліпшень не встановлено (т. 1 а. с. 142-159).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.