Постанова
Іменем України
08 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 2-4069/10
провадження № 61-1св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Виконавчий комітет Шевченківської районної ради м. Чернівців
в особі правонаступника Виконавчого комітету Чернівецької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Фортуною Георгієм Георгійовичем, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Виконавчого комітету Шевченківської районної ради м. Чернівців про визнання права на самочинно переплановане та надбудоване нерухоме майно.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказувала, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 14 лютого 2008 року вона
є власником квартири АДРЕСА_1 .
На час набуття нею права власності вищезазначена квартира складалась з двох житлових кімнат загальною площею 48,90 кв. м, житловою площею 29,10 кв. м.
Право власності на цю квартиру зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 08 квітня 2008 року.
Житловий будинок, в якому знаходиться належна їй квартира, розташований
на земельній ділянці за вказаною вище адресою, наданій у користування згідно
з рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 24 серпня
1954 року № 957.
З метою поліпшення житлових умов вона самочинно перепланувала перший поверх квартири та в її межах надбудувала мансардний поверх.
На час звернення до суду квартира
АДРЕСА_1 складається: з підвалу ІІІ площею 12,70 кв. м; на першому поверсі з: тамбура 1-1 площею 6,0 кв. м, передпокою 1-2 площею 9,7 кв. м, кухні 1-3 площею 12,8 кв. м, кімнати 1-4 площею 22,4 кв. м, санвузла 1-5 площею 4,8 кв. м, коридора 1-6 площею 2,3 кв. м, кімнати 1-7 площею 16,8 кв. м; на мансарді з: передпокою 1-8 площею 16,0 кв. м, кімнати 1-9 площею 14,3 кв. м, кімнати 1-10 площею 25,3 кв. м, санвузла 1-11 площею 4,6 кв. м, кімнати 1-12 площею
19,3 кв. м та балкона площею 5,8 кв. м, загальною площею 172,8 кв. м, в тому числі житловою площею 98,1 кв. м, а також з належними до неї надвірними будівлями та спорудами: сараю літ. «Б»; убиральні літ. «В»; вигрібної ями І; огорожі № 1; воріт № 2.
Відповідно до технічного висновка квартира АДРЕСА_1 відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил. Технічний висновок погоджений Чернівецькою міською санітарно-епідеміологічною станцією та Відділом
з питань наглядово-профілактичної діяльності м. Чернівців Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Чернівецькій області (далі - ГУ МНС України в Чернівецькій області).
Пунктом 3.5 рішення Чернівецької міської ради від 24 грудня 2008 року № 804 «Про затвердження Положення про порядок виявлення, упередження
та недопущення самочинного будівництва у м. Чернівцях», яке набрало чинності з 01 січня 2009 року, встановлено, що з 01 жовтня 2010 року об`єкти самочинного будівництва в м. Чернівцях органами місцевого самоврядування
не узаконюються. Пунктом 5 рішення № 804 рішення Чернівецької міської ради від 25 жовтня 2001 року № 447 «Про порядок розгляду питань, пов`язаних
із самовільним будівництвом в м. Чернівцях» визнано таким, що втратило чинність.
Посилаючись на те, що крім звернення до суду з цим позовом у неї немає іншого шляху провести узаконення здійсненого перепланування з метою отримання правовстановлюючого документа на належне їй на праві власності нерухоме майно, позивач просила визнати за нею право власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 листопада
2010 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 , яка складається: з підвалу ІІІ площею
12,70 кв. м; на першому поверсі з: тамбура 1-1 площею 6,0 кв. м, передпокою 1-2 площею 9,7 кв. м, кухні 1-3 площею 12,8 кв. м, кімнати 1-4 площею 22,4 кв. м, санвузла 1-5 площею 4,8 кв. м, коридора 1-6 площею 2,3 кв. м, кімнати 1-7 площею 16,8 кв. м; на мансарді з: передпокою 1-8 площею 16,0 кв. м, кімнати 1-9 площею 14,3 кв. м, кімнати 1-10 площею 25,3 кв. м, санвузла 1-11 площею
4,6 кв. м, кімнати 1-12 площею 19,3 кв. м та балкона площею 5,8 кв. м, загальною площею 172,8 кв. м, в тому числі житловою площею 98,1 кв. м.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на належні до квартири надвірні будівлі та споруди: сарай літ. «Б»; убиральня літ. «В»; вигрібна яма І; огорожа № 1; ворота № 2, залишено без розгляду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив
з того, що визнання права власності позивачу потрібно для оформлення правовстановлюючих документів. Висновком головного державного санітарного лікаря, Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС
в Чернівецькій області встановлено відповідність здійснених переобладнань санітарним, протипожежним та архітектурно-будівельним нормам. Здійснене переобладнання не порушує законних прав та інтересів інших осіб, що дає підстави визнати право власності на квартиру.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 31 березня 2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-банк», банк) оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі банк виклав також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 16 квітня 2021 року банку поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 листопада 2010 року, апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 11 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Альфа-банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 листопада 2010 року, ухвалою цього суду від 24 травня 2021 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з тим, що на стадії перегляду оскаржуваного судового рішення суду стали відомі нові обставини щодо обізнаності АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-банк», про існування оскаржуваного судового рішення ще у січні - лютому 2018 року та надано строк для подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження
із зазначенням поважних причин його пропуску.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 02 липня 2021 року наведені
у заяві банку причини для поновлення відповідного процесуального строку визнано не поважними і залишено апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року задоволено касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк», скасовано ухвалу апеляційного суду від 02 липня
2021 року, направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження
її розгляду.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційний суд порушив процесуальні норми, які регламентують порядок вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке вирішується судом апеляційної інстанції на стадії відкриття апеляційного провадження, а не після його відкриття. До того ж наслідком пропущення строку на апеляційне оскарження і відсутності підстав для його поновлення є відмова у відкритті апеляційного провадження, а не залишення апеляційної скарги без розгляду.
За результатами повторного розгляду справи постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» частково задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 листопада 2010 року, яким за позивачем визнано право власності на реконструйовану квартиру
АДРЕСА_1 , впливає на права та обов`язки АТ «Альфа-Банк», оскільки банк є іпотекодержателем вказаної квартири (договір іпотеки від 18 жовтня 2005 року, укладений між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 ) не був залучений до участі у справі, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вимоги позивач пред`явив не до всіх осіб, інтересів яких вони стосуються.
При цьому суд посилався на те, що рішення Шевченківського районного суду
м. Чернівців від 14 лютого 2008 року, яким було визнано дійсним укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири та визнано
за ОСОБА_1 право власності на цю квартиру, скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Фортуна Г. Г., надала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 листопада
2010 року.
У касаційній скарзі вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права
і посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року
у справі № 727/1990/18.
Вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі стосується прав і обов`язків іпотекодержателя АТ «Альфа-Банк», оскільки у лютому 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» зверталося до суду
з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру
АДРЕСА_1 , власником якої була ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» і в задоволенні цього позову було відмовлено.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-4069/10, витребувано справу з Шевченківського районного суду м. Чернівців.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 17 жовтня 2005 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 488, згідно з яким ОСОБА_3 отримав кредит на суму 34 000,00 дол. США.
Того ж дня між АКБСР «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 виступив поручителем позичальника за договором кредиту.
18 жовтня 2005 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 як майновим поручителем укладено іпотечний договір № 488, відповідно до якого поручитель на забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язання за кредитним договором передав в іпотеку АКБСР «Укрсоцбанк» як іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2004 року.
Пунктом 4.1. статті 4 іпотечного договору № 488 визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпеченні іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пунктів 2.1.2 - 2.1.5 іпотечного договору від 18 жовтня 2005 року № 488 іпотекодавець зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів щодо захисту предмета іпотеки від зазіхань будь-яких третіх осіб; не здійснювати дій, що викликають погіршення (пошкодження) предмета іпотеки; без письмової згоди іпотекодержателя, що оформляється відповідним договором про внесення змін до цього Договору, не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування; не пізніше наступного дня після настання змін надавати іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з предметом іпотеки, в тому числі, про зазіхання на нього з боку третіх осіб.