Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 521/1825/21
провадження № 61-4382св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,посилаючись на те, що 21 листопада 2012 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, під час якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_4 . Між сторонами фактично припинені шлюбні відносини, ОСОБА_2 залишив сім`ю, проживає окремо, не бере участі у вихованні дітей, не забезпечує їх матеріально. Разом з тим відповідач отримує значні доходи, оскільки працює на посаді старшого помічника капітана судна в компанії «Ехmаг Shiping bvba» з базовим місячним окладом в розмірі 11 250 доларів США. В період з 17 грудня 2019 року по 16 грудня 2020 року на валютний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_2 в Акціонерному товаристві «УкрСиббанк», надійшло 111 575,41 доларів США, а на гривневий рахунок - 683 884,92 грн. Крім того, відповідач є асоційованим членом кооперативу, до якого сплачує пайові внески за два паркомісця та нежитлове приміщення офісу, а також - власником земельної ділянки площею 0,0947 га за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіля «Audi Q7», 2017 року випуску. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 25 000 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 24 листопада 2021 року у складі судді Тополевої Ю. В. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 2 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 08 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 2 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 08 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дітей, відсутність відомостей щодо працевлаштування ОСОБА_2 в період розгляду справи за фахом моряка та отримання ним відповідного доходу в розмірі, вказаному позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не в повній мірі ґрунтуються на нормах сімейного законодавства. При визначенні розміру аліментів місцевий суд врахував потребу дітей сторін у матеріальній допомозі, однак зауважив, що оскільки відповідачем надано докази щодо своєї неспроможності сплачувати аліменти на утримання дітей в сумі 50 000 грн, то аліменти повинні бути стягнуті в розмірі 2 000 грн на кожну дитину щомісячно, що є розумним та співмірним у порівнянні з існуючим станом на час розгляду справи щомісячним доходом відповідача.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 24 листопада 2021 року змінено в частині розміру стягуваних аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 14 000 грн щомісячно, починаючи з 08 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 14 000 грн щомісячно, починаючи з 08 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . В решті рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, відсутність у нього інших дітей, наявність рухомого та нерухомого майна, вартість якого перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також беручи до уваги наявність між сторонами спору щодо поділу цього майна, який в подальшому може змінити майновий стан платника аліментів, суд вважав за можливе стягнути з відповідача аліменти на кожну дитину в розмірі 14 000 грн щомісячно.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У травні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року і направити справу на новий апеляційний розгляд.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 316, 317, 319-321 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування і дослідження доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 2 частини першої, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України). Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що апеляційний суд порушив процедуру спрощеного позовного провадження, оскільки позбавив його можливості подати заперечення на апеляційну скаргу та фактично взяв до уваги лише доводи позивача.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду міста Одеси.
20 червня 2022 року справа № 521/1825/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2 частини третьої статті 3 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.