Постанова
Іменем України
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 545/40/20
провадження № 61-2328св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року в складі судді Путрі О. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2021 року в складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У січні 2020 року представник Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 травня 2018 року, за адресою: АДРЕСА_1 розміщена нежитлова будівля загальною площею 1 159 кв. м. Право власності на це приміщення зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 27 квітня 2016 року.
Відповідач використовує земельну ділянку комунальної форми власності за вказаною адресою площею 2 700 кв м., на якій розташована відповідна будівля; правовстановлюючі документи на земельну ділянку у нього відсутні, тобто він безпідставно зберігає у себе майно у вигляді орендної плати, яка мала бути сплачена ним за користування цією земельною ділянкою.
Рішенням Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 554/5525/18 стягнено з ОСОБА_1 на користь Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області грошові кошти в сумі 36 372,67 грн за користування цією земельною ділянкою за період з 27 квітня 2016 року до 31 травня 2018 року.
На даний час відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без договору оренди, в добровільному порядку грошові кошти у вигляді орендної плати не сплачує.
Згідно проведеного комісією Щербанівської сільської ради розрахунку, затвердженого виконкомом сільської ради 10 грудня 2019 року, сума безпідставно збереженої відповідачем орендної плати за період із 01 червня 2018 року до 05 грудня 2019 року становить 78 198,51 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача суму неодержаних територіальною громадою доходів за користування земельною ділянкою у період з 01 червня 2018 року до 05 грудня 2019 року в сумі 78 198,51 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року задоволено позов Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області кошти за користування земельною ділянкою за період із 01 червня 2018 року до 05 грудня 2019 року в розмірі 78 198,51 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , будучи фактичним користувачем земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок Щербанівської сільської ради, як власника цієї ділянки, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимоги та необхідність їх задоволення.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, який встановив фактичні обставини справи та застосував норми процесуального і матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Крім цього, апеляційний суд, відхиляючи доводи апеляційної скарги зазначив, що з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та повідомлення головного управління Держгеокадастру у Полтавській області видно, що середня нормативно-грошова оцінка 1 кв. м земель несільськогосподарського призначення на території села Щербані Полтавського району Полтавської області (до яких належить і спірна земельна ділянка) на момент виникнення спірних правовідносин становила 218,46 грн, що є підставою для розрахунку плати за землю та спростовує доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведеності розміру позовних вимог (2 700* 218,46=78 198,51).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 лютого 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 25 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не врахували, що розрахунок безпідставно збережених коштів має здійснюватися з урахуванням витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі. Крім того, суди не взяв до уваги те, що спірна земельна ділянка не сформована, оскільки не має кадастрового номера, відповідно, не може виступати самостійним об`єктом цивільних прав.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 червня 2019 року в справі № 922/902/18, від 08 серпня 2019 року в справі № 922/1276/18, від 01 жовтня 2019 року в справі № 922/2082/18, від 16 листопада 2019 року в справі № 922/3607/18, від 09 липня 2019 року в справі № 922/535/18.
Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 у визначений Верховним Судом строк не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 травня 2018 року за № 123829360 за адресою: АДРЕСА_1 розміщена нежитлова будівля, загальною площею 1 159 кв м.
Право власності на це нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 квітня 2016 року на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 липня 2012 року в справі № 2-1096/11.
Дана будівля розташована на земельній ділянці комунальної форми власності загальною площею 2 700 кв м. (0,27 га), яку використовує відповідач.
постановою Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 554/5525/18 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи фактичним користувачем спірної земельної ділянки, без достатньої правової підстави, за рахунок Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, як власника цієї ділянки, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування землею та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Цим судовим рішенням стягнено з ОСОБА_1 на користь Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за період із 27 квітня 2016 року до 31 травня 2018 року в сумі 36 372,67 грн.
Після ухвалення вказаного судового рішення відповідач ОСОБА_1 продовжив користуватися спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав, кошти за користування землею не сплачував.
Рішенням виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 03 жовтня 2019 року № 48 затверджено склад комісії щодо визначення неодержаних територіальною громадою доходів у сфері земельних відносин та Положення про комісію.
Відповідно до проведеного комісією розрахунку згідно акту по визначенню неодержаних територіальною громадою доходів у сфері земельних відносин № 4 від 05 грудня 2019 року, сума безпідставно збереженої відповідачем орендної плати за період із 01 червня 2018 року до 05 грудня 2019 року становить 78 198,51 грн.
Акт комісії затверджений рішенням виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 10 грудня 2019 року.
Згідно із витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 жовтня 2019 року та листа головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15 жовтня 2019 року, середня нормативно-грошова оцінка 1 кв. м земель несільськогосподарського призначення на території села Щербані Полтавського району Полтавської області на момент виникнення спірних правовідносин становила 218,46 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Судами установлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлова будівля площею 1 159 кв м., яка розташована на спірній земельній ділянці на АДРЕСА_1 .
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).
Право власності відповідача на відповідне нерухоме майно зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 квітня 2016 року.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 554/5525/18 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи фактичним користувачем спірної земельної ділянки, без достатньої правової підстави, за рахунок Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, як власника цієї ділянки, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування землею та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підстав частини першої статті 1212 ЦК України. Рішенням апеляційного суду у цій справі стягнено з ОСОБА_1 на користь Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за період із 27 квітня 2016 року до 31 травня 2018 року в сумі 36 372,67 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судами установлено та не спростовано відповідачем, що після ухвалення вказаного судового рішення відповідач ОСОБА_1 продовжив користуватися спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав, кошти за користування землею не сплачував.
У статті 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.