ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/16975/19
адміністративне провадження № К/9901/11553/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 грудня 2020 року, у складі судді Кузьменка В.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року, у складі колегії суддів: Степанюка А.Г., Губської Л.В., Епель О.В., у справі №640/16975/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (правонаступника Офісу великих платників податків ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У вересні 2019 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - Позивач, ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Відповідач, Офіс ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2018 №0001174613.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 7 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року, у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що несвоєчасна сплата узгоджених грошових зобов`язань з податку на прибуток є підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу, а обставини того, що кошти на погашення податкового боргу надійшли на виконання умов договорів з організації проведення взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету не можуть слугувати підставою для звільнення від такої відповідальності. Окремо суд звернув увагу, що сплата коштів у більшому, ніж сума податкового боргу, розмірі, з урахуванням самостійно розрахованих штрафних санкцій, пені і процентів, не свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення та може бути підставою для повернення помилково та/або надміру сплачених коштів. Крім іншого, суд указав на безпідставність доводів позивача про недотримання відповідачем порядку розгляду заперечень на акт перевірки, а також відхилив посилання платника податків на правові позиції Верховного Суду з підстав нетотожності правовідносин.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
У січні 2018 року посадовими особами Офісу ВПП проведено камеральну перевірку ПрАТ «Павлоградвугілля» з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань за ІІІ квартал 2017 року, визначених в податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2017 року. У ході перевірки податковим органом виявлено, що в порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України підприємством несвоєчасно сплачено до бюджету узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 2017 року, визначених у податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2017 року (від 08.11.2017 №9233079520) у розмірі 484 867 614,00 грн із затримкою на 38 календарних днів. Результати перевірки зафіксовані в акті від 31.01.2018 №47/28-10-46-13-00178353 (а.с. 41-43), висновки якого за наслідками розгляду заперечень від 13.02.2018 (а.с. 45-48) залишені без змін, про що Офісом ВПП повідомлено ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» листом від 19.02.2018 №7822/10/28-10-46-13 (а.с. 51-53).
На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 20.02.2018 №0001174613 (а.с. 55-56), яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку на 38 календарних днів сплати грошового зобов`язання у розмірі 484 867 614,00 грн у розмірі 20% у сумі 96 973 522,80 грн за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.
Крім того, надаючи оцінку спірному індивідуальному акту, суд першої інстанції встановив, що граничним строком сплати суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 484 867 614,00 грн, зазначеної позивачем у поданій ним податковій декларації, було 19.11.2017.
Сплата суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 484 867 614,00 грн відбулася 27.12.2017, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.12.2017 №№48, 49, 50 на такі суми 216 000 000,00 грн, 232 233 893,74 грн. (а.с. 72-74).
Поряд з викладеним, судами було встановлено, що 27.12.2017 року між ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та іншими учасниками, у тому числі Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, укладено договори про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971 за №№971/2, 971/3, 971/5 (а.с. 60-71).
Предметом указаних договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченою статтею 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971.
За умовами вказаних договорів (пункти 10, 11) на користь ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» перераховуються кошти у сумі 216 000 000,00 грн, 232 233 893,74 грн та 171 739 095,45 грн, які останній перераховує для сплати погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в позовні вимоги задовольнити.
Доводи касаційної скарги позивача ґрунтуються на тому, що судами було залишено поза увагою, що до позивача не застосовуються приписи ст. ст. 57 та 126 Податкового кодексу України, оскільки погашення податкового боргу відбувалося на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків згідно з встановленим державою механізмом, застосування якого не ставиться у залежність від дати укладення таких договорів. Крім того, підкреслює, що всупереч приписів пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України контролюючим органом здійснено тлумачення закону у найнесприятливіший для платника податків спосіб, у той час як у складі сплачених ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугіллі» коштів був не лише основний платіж, а й штрафні (фінансові) санкції, пеня і проценти, що свідчить про покладення на підприємство обов`язку із подвійної сплати штрафу. Крім того, скаржник вказав, що судами попередніх інстанцій не були враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у справах №820/4728/17, №810/4448/18, №813/919/13-а щодо застосування ст. ст. 57 та 126 Податкового кодексу України.
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Приписи п. 49.1, абз. 1 п. 49.2 ст. 49 ПК України визначають, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Згідно з п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.
Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому згідно п. 137.4 ст. 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.
За правилами ж п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Приписи п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначають, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.