1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

10 серпня 2022 року 

м. Київ

 

справа № 120/1580/19-а

адміністративне провадження № К/9901/12076/20  

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у складі колегії суддів: Граб Л.С., Іваненко Т.В., Сторчака В.Ю. у справі № 120/1580/19-а за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,  

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Урожай»  (далі - позивач, СТОВ «Урожай») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області  (далі - відповідач, ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2019 № 0000491406, № 0000501406 та № 0000511406.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги СТОВ «Урожай».

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.01.2019 № 0000491406, № 0000501406 та  № 0000511406.

Стягнуто на користь СТОВ «Урожай» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області 48  000,25 грн судових витрат.  

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання СТОВ «Урожай» приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту за операціями з контрагентом ПП «Нові Долиняни», а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У період з 26.11.2018 по 07.12.2018 посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТОВ «Урожай» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Нові Долиняни» за жовтень 2017 року, січень, лютий, травень, червень 2018 року, за результатами якої складено акт № 6111/1406/03731891 від 14.12.2018.

Відповідно до висновків указаного акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 34  127 671 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного період за червень 2018 року на суму 48  013 467 грн.

31 січня 2019 року на підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: 

- № 0000501406, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 48  013 467 грн; 

- № 0000491406, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 34 127 671 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17  063 836 грн;

- № 0000511406, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.

11 лютого 2019 року СТОВ «Урожай» оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення до ДФС України, за результатами розгляду скарги прийнято рішення від 18.04.2019 про відмову в її задоволенні.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019. 

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23.08.2019 у справі № 808/7378/14, від 31.01.2020 у справі № 804/14364/15, від 06.03.2020 у справі № 810/2714/15, у подібних правовідносинах.

ГУ ДПС у Вінницькій області стверджує, що перевірка СТОВ «Урожай» проводилася з урахуванням первинних документів, які надавалися позивачем, що підтверджується актом перевірки.

На думку скаржника, судом апеляційної інстанції проігноровано такі доводи: 

- видаткові накладні надані не у повному обсязі та мали недоліки у заповненні, що перешкоджає можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (відсутні ПІБ посадових осіб), а також містили факсиміле;

- договір від 01.10.2017 № 01-10-17, наданий до перевірки, відрізняється від договору, наданого позивачем до суду першої інстанції, в частині умов постачання товару;

- під час проведення перевірки позивачем не були надані товарно-транспортні накладні, оскільки умови постачання передбачали вивезення ним товару самостійно. До суду першої інстанції позивач надав товарно-транспортні накладні у двох різних варіантах: у першому - замовником послуг по перевезенню визначений позивач, що відповідає умов договору, наданого до перевірки; а в другому - замовником послуг по перевезенню зазначений ПП «Нові Долиняни», та пояснення про допущені помилки при заповненні товарно-транспортних накладних;

- до матеріалів справи долучено запити до суб`єктів господарювання, фізичних осіб-власників транспортних засобів, вказаних у товарно-транспортних накладних, а також відповідних регіональних сервісних центрів МВС, та відповіді на них, згідно з якими суб`єкти господарювання, фізичні особи-власники транспортних засобів, вказані у товарно-транспортних накладних, не надавали послуг ПП «Нові Долиняни» щодо перевезення товару на зерновий склад;

- у товарно-транспортних накладних зазначено пункт навантаження - Івано-Франківська область, Долинський район, с. Діброва та с. Ангелівка. На запити ГУ ДПС у Вінницькій області до органів місцевого самоврядування на підтвердження факту знаходження на підвідомчих їм територіях зернових складів отримано відповіді про відсутність зернових складів на таких територіях;

- згідно з відомостями Єдиного реєстру податкових накладних відсутня реєстрація податкових накладних зернового складу за спірний період щодо надання послуг по зберіганню сільськогосподарської продукції позивачеві;

- згідно з договором від 01.10.2017 оплата за отриманий товар здійснена у розмірі менше ніж 20%;

- відповідно до податкової інформації від ГУ ДФС у Львівській області щодо ПП «Нові Долиняни» за звітні періоди декларування ПДВ із липня 2017 року по лютий 2018 року: відсутність товару, земельних ділянок, трудових ресурсів, активів у контрагента.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що постанова суду апеляційної інстанцій є законною, обґрунтованою та такою, що винесена з повним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, та правильним застосуванням норм матеріального права без порушень норм процесуального права. Натомість доводи ГУ ДПС у Вінницькій області є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.


................
Перейти до повного тексту