ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/19192/18
адміністративне провадження № К/9901/19321/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року у складі судді: Каракашьяна С.К. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у складі колегії суддів: Сорочка Є.О. (головуючий), суддів: Коротких А.Ю., Федотова І.В. у справі за позовом Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь" (далі - ПП "Фомальгаут-Волинь") до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Приватне підприємство " Фомальгаут-Волинь" звернулося до суду з позовом до Державної служби геології та надр України, у якому просило:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №5 від 11 січня 2017 року з 1 лютого 2017 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4057 від 17 жовтня 2006 року на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціального дозволу на користування надрами №5129 від 3 лютого 2010 року на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є ПП «Фомальгаут-Волинь»;
1.2 виключити спеціальний дозвіл на користування надрами №4057 від 17 жовтня 2006 року на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціальний дозвіл на користування надрами №5129 від 3 лютого 2010 року на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є ПП «Фомальгаут-Волинь» з переліку, наведеного у додатку №3 до наказу Державної служби геології та надр України №5 від 11 січня 2017року з 1 лютого 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з втратою чинності постанови КМ України від 26 березня 2008 року №264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин» всі її положення, в тому числі й те, яким внесено зміни до пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року №865 щодо обов`язку надрокористувача кожні п`ять років проводити повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ, втрачають свою обов`язкову силу, починаючи з 1 січня 2011 року. Тобто з цієї дати пункт 25 Постанови №865 у редакції Постанови №264 станом на момент прийняття оскарженого наказу не застосовується.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував наказ Державної служби геології та надр України №5 від 11 січня 2017 року в частині зупинення дії спеціальних дозволів №4057 від 17 жовтня 2006 року та №5129 від 3 лютого 2010 року, виключивши зазначені дозволи з переліку додатку №3 до наказу.
2.1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що станом на час виникнення спірних правовідносин, пункт 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року №865 (далі - Положення 865), недотримання вимог якого стало підставою для зупинення дії спеціального дозволу та подальшого порушення питання щодо його анулювання у судовому порядку, був нечинним.
Відновлення чинності пункту 25 цього Положення мало місце лише у грудні 2017 року з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин», якою пункт 25 Положення №865 викладено у новій редакції.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
3.1. ПП «Фомальгаут-Волинь» має спеціальний дозвіл від 17 жовтня 2006 року №4057, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, на видобування крейди в якості сировини для виробництва будівельного вапна у Городилецькому родовищі та спеціальний дозвіл від 3 лютого 2010 року №5129, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, на видобування піску в Городелецькому родовищі Західна ділянка.
3.2. Наказом Державної служби геології та надр України від 11 січня 2017 року №5 зупинено дію вказаних спеціальних дозволів, відповідно до пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615, пункту 25 Положення №865 та враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування (протокол від 29 грудня 2016 року №7/2016).
Наказом Державної служби геології та надр України від 1 лютого 2017 року №50 внесено зміни до наказу Державної служби геології та надр України від 11 січня 2017 року №5 в частині відтермінування дати зупинення дії спеціальних дозволів.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, в якій просить скасувати ці судові рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
4.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм пункту 25 Положення №865. Також вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які полягають у ненаданні оцінки доводам про порушення строку звернення до суду, що спричинило неправильне вирішення спору по суті.
5. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
8. За змістом частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
9. Оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
10. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин. Цьому завданню кореспондує право особи на звернення до суду для вирішення публічно-правового спору у порядку, встановленому КАС України.
11. Аргументами касаційної скарги є те, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи порушили норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.