ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 826/8575/17
касаційне провадження № К/9901/69686/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 (суддя Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 (головуючий суддя - Безименна Н.В., судді - Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 № 1920879.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалась на те, що: обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності, або користування земельною ділянкою, тоді як за ОСОБА_1 не зареєстровані речові права на земельну ділянку, на якій розміщено належну їх нежитлову будівлю; ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку за ставкою 5%; на земельній ділянці, за яку позивачу нараховане податкове зобов`язання згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення, розташована нежитлова будівлі, приміщення у якій здаються позивачем в оренду, тобто використовуються нею у господарській діяльності. Також, ОСОБА_1 посилається на обставини, встановлені у постановах Окружного адміністративного суду міста Києва у справах № 826/1418/13-а та № 2а-10637/12/2670.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення відмову у задоволені позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи-підприємця, який є власником чи користувачем земельної ділянки, залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їх правомочностей, як-от набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого; правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності; приміщення, надані позивачем в оренду, використовуються орендарями, а не позивачем, а відтак підстав для звільнення позивача від сплати земельного податку немає; твердження позивача щодо необгрунтованості розрахунку податкового зобов`язання, визначеного оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, спростовуються витягом з технічного документації №Н-00720/207 про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.
ОСОБА_1 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 03.01.2019 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: витяг з технічної документації, що міститься у матеріалах справи, є роздруківкою, а тому не може розглядатись як доказ, на підставі якого встановлюються обставини у даній справі, з урахуванням того, що в ньому відсутній підпис розпорядника цієї інформації; при визначенні моменту, з якого у власника нежитлової будівлі виникає обов`язок по сплаті земельного податку, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскільки положеннями пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що такий обов`язок у платника податку виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін з підстав того, що: у даному випадку ухилення позивача від реєстрації права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку унеможливлює застосування положень пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, зокрема, використання даних Держгеокадастру при розрахунку податкового зобов`язання; з моменту набуття права власності на будівлю у набувача виникає право (власності або користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться ця будівля, а з ним і обов`язок сплачувати земельний податок; відповідно до довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (код ділянки 72:052:001), яка була видана ОСОБА_1 , загальна площа земельної ділянки складає 1727,17 кв.м. Зазначена довідка була сформована за допомогою ПК «Кадастр», тому і не має підпису посадової особи, з урахуванням того, що така довідка розробляється за заявою власника (користувача) земельної ділянки і її оригінал був виданий ОСОБА_1 , а до Управління Департаментом земельних ресурсів була надіслана лише копія.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.07.2022 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 02.08.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 26.11.2002.
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01.01.2012 є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5%, видом діяльності якої є здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення (70.20.1), місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_1 .
Також, ОСОБА_1 є нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , , яку здає в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія» (договір оренди нежитлового приміщення від 23.08.2013 №20/1), Товариству з обмеженою відповідальністю «Систем Фо Груп» (договір оренди нежитлового приміщення від 01.05.2014 №18/2) та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2015 №7).
Відповідно до витягу з технічної документації №Н-00720/2007 від 12.01.2007 про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що виданий Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за заявою ОСОБА_1 , нормативна грошова оцінка земельної ділянки, місцерозташування якої: АДРЕСА_1 , площею 1727,17 кв.м., становить 1534941,97 грн.
28.04.2017 Управління прийняло податкове повідомлення-рішення №1920879-1305, яким визначила ОСОБА_1 податкове зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 298807,84 грн.
За підпунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
За пунктом 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.