ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 340/1865/20
адміністративне провадження № К/9901/13190/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 340/1865/20
за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Ельворті» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду (суддя: Л. І. Хилько) від 29 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Н. А. Бишевська, І. Ю. Добродняк, Я. В. Семененко) від 04 березня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2020 року Акціонерне товариство «Ельворті» (далі - АТ «Ельворті», позивач, товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - ГУ ДПС у Кіровоградській області, відповідач, скаржник, податковий/контролюючий орган),в якому просило
1) скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2020 року № 0000210402 яким відмовлено позивачу у відшкодуванні ПДВ в розмірі 985 090 грн. ;
2) зобов`язати внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані про узгодження контролюючим органом всієї суми бюджетного відшкодування, вказаної в декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року в розмірі 4 056 442 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що на виконання вимог Податкового кодексу України товариством було подано декларацію з ПДВ за листопад 2019 року, разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 4 056 442 грн.. Так, із загальної суми від`ємного значення (5 395 844 грн.) до складу податкового кредиту наступного звітного періоду була зарахована сума 1 339 402 грн. (рядок 21) та підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 4 056 442 грн. (рядок 20.2.1). При цьому, позивачем було фактично сплачено у попередніх та звітному податкових періодах своїм постачальникам товарів/послуг та до бюджету податок на додану вартість в сумі, заявленій до бюджетного відшкодування (4056442 грн.) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (7521311 грн.), що також було перевірено відповідачем та підтверджено документально. Однак, відповідачем було відмовлено в бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 985 090 грн. з підстав, які не передбачені Податковим кодексом України та суперечать його положенням, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 10 березня 2020 року № 0000210402.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 14 квітня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2021 року в частині задоволених позовних вимог, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 17 червня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання рішення суду у справі № 340/1865/20 відмовлено.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за звітний період листопад 2019 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 4 056 442 грн., яка відображена у зазначеній податковій декларації (а.с.14-22).
10. Контролюючим органом було проведено камеральну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податків з інших платежів, що сплачується до державного бюджету за листопад 2019 року, за результатами якої складено довідку № 11/11-28-04-02/05784437 від 14 січня 2020 року, згідно висновків якої, не встановлено порушення, але наявні підстави відповідно статті 78.1.8 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для проведення документальної позапланової перевірки податкової декларації з ПДВ за листопад 2019 року (а.с.30-31, 116-118).
11. Згідно до довідки камеральної перевірки контролюючим органом також встановлено, що при відображенні у декларації за листопад 2019 від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у сумі 5 395 844 грн. (рядок 19 декларації), сума від`ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК Кодексу на момент подання податкової декларації у сумі 5 395 844 грн. (рядок 20 декларації) суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 1 339 402 грн. (рядок 21 декларації), бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 4 056 442 грн. (рядок 20.2.1 декларації) та у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету у сумі 0,0 грн. (рядок 20.2.2) арифметичних та педологічних порушень не встановлено (п.3.10 довідки).
12. Станом на дату складення довідки сума податкового боргу складає 0,0 гривень (п.3.9 довідки).
13. Таким чином, контролюючим органом не заперечується факт відсутності у позивача податкової заборгованості, підтверджується наявність податкового кредиту з ПДВ та факт сплати відповідних сум до Державного бюджету України.
14. Керуючись підпунктом 75.1.2 пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України призначено документальну позапланову виїзну перевірку відповідно до наказу від 14 січня 2020 року № 82 (а.с.32).
15. На підставі вказаного наказу посадовою особою відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання правомірності нарахування від`ємного значення за період діяльності з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року та з метою достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку у банку за період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року, за результатами якої складено акт від 17 лютого 2020 року № 78/11-28-04-02/05784437 (а.с.33-52).
16. Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що позивачем при здійсненні господарської діяльності з придбання в листопаді 2019 року електричної енергії у ДП «Оператор ринку» та її реалізації в листопаді 2019 року на споживачів електричної енергії віднесено суми ПДВ як до складу податкового кредиту (при придбанні) так і до податкового зобов`язання (при реалізації). Отже, сплачений позивачем у листопаді 2019 податок на додану вартість при придбанні (розмитненні) товару у ДП «Оператор ринку» компенсовано покупцем такого товару.
17. Тому, як вбачається з абзацу 2 висновків акту перевірки, на порушення пункту 200.1, пункту 200.4, пункту 200.7, пункту 200.8 статті 200 ПК України, вимог наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та на підставі пункту 200.14 статті 200 ПК України відповідачем відмовлено в наданні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банках за листопад 2019 року на суму 985 090 грн.
18. На підставі таких висновків контролюючого органу 10 березня 2020 року винесено відповідне податкове повідомлення-рішення № 0000210402, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.
19. Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом, та оскаржив як прийняте податкове повідомлення рішення так і просив зобов`язати внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані про узгодження контролюючим органом всієї суми бюджетного відшкодування, вказаної в декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року в розмірі 4 056 442 грн.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у відповідача не було жодної із перелічених пунктом 200.11 статті 200 ПК України підстав для проведення документальної позапланової перевірки позивача, оскільки за даними податкової декларації з ПДВ за листопад 2019 року від`ємне значення податку на додану вартість, за рахунок якого позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування, було сформовано ним за операціями, вчиненими після 1 січня 2017 року. Тому, суд погодився із позицією позивача, що документальна позапланова невиїзна перевірка з питання законності декларування сум бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2019 року призначено відповідачем за відсутності передбачених пунктом 200.11 статті 200 ПК України підстав. При цьому, суд послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 813/3175/15, від 12 березня 2019 року у справі № 809/2927/15.
Досліджуючи наявність підстав для бюджетного відшкодування ПДВ суд зазначив, що контролюючий орган не заперечує факт відсутності у позивача податкової заборгованості, підтверджується наявність податкового кредиту з ПДВ та факт сплати відповідних сум до Державного бюджету України. При цьому, суд відмітив, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, отже, на відміну від доводів відповідача, така сума не залежить від обставин реалізації конкретного виду товару за яким нараховані суми податку на додану вартість та визначається у відповідний податковий період.
Враховуючи викладене та за встановлених обставин щодо виконання позивачем всіх необхідних умов, передбачених Податковим кодексом України, для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 4 056 442 грн., податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2020 року № 0000210402, яким позивачу відмовлено у поверненні бюджетного відшкодування у розмірі 985 090 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
21. Суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду першої інстанції без змін зазначив, що за операціями придбання та подальшої реалізації електричної енергії, позивачем сформовано податковий кредит та відповідні податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Зазначені показники відображені в податковій звітності та підтверджені бухгалтерською документацією. Податкові зобов`язання визначені та належним чином сплачені. За таких обставин, враховуючи відсутність встановлених порушень щодо відображення результатів даних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках, порядку заповнення декларації, суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню у цій частині, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. Відповідач зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питань застосування пунктів 200.1, 200.4, 200.7, 200.8 статті 200 ПК України, вимог наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» у правовідносинах формування суми від`ємного значення податку на додану вартість та відповідно суму бюджетного відшкодування ПДВ, внаслідок придбання товару, який в подальшому реалізовано у звітному періоді.
24. Також скаржник зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду під час оскарження має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист, на його думку, безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Однак, позивач не скористався своїм правом на недопуск представників контролюючого органу до перевірки.