ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 420/1362/20
адміністративне провадження № К/9901/2007/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/1362/20
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду (суддя Бутенко А. В.) від 31 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Стас Л. В., Турецька І. О., Шеметенко Л. П.) від 14 грудня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» (далі - ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2020 року № 0003760608, яким позивачу було донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 724 051 грн, а також штрафні санкції у розмірі 362 026 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок відповідача про порушення ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА» пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є необґрунтованим, оскільки: не зазначено, які саме операції контролюючий орган, вважає не підтвердженими первинними документами, не досліджено, а тому безпідставно зроблено висновок про відсутність у підприємства економічної мети для надання та отримання послуг, не досліджено факту надання послуг та постачання товарів, висновок акту базується на припущеннях, які зроблені Головним управлінням ДПС Одеської області, а тому оскаржуване рішення є таким, що суперечить чинному законодавству.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 003760508 від 24 січня 2020 року.
Стягнуто на користь ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА» з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області, сплачений судовий збір у розмірі 16291,15 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 18 січня 2021 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА» в задоволенні позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 19 березня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити Головному управлінню ДПС в Одеській області в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 28 грудня 2019 року на підставі направлення від 17 грудня 2019 року Головне управління ДПС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА» при здійсненні фінансово-господарських правовідносин із ТОВ «БК БУД-МІСТО» код ЕДРПОУ 41971419, за період 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року та за період з 01 квітня 2019 року по 30 квітня 2019 року, з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року.
9. За результатами перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА» № 695/15-32-05-08.350675214 від 28 грудня 2019 року.
10. У висновках акту зазначено, що за результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА» пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 724 051 грн, в т.ч. за періоди: лютий 2019 року на суму - 417 126 грн; квітень 2019 року на суму - 186434 грн; червень 2019 року на суму - 120 491 грн.
11. Перевіркою встановлено не підтвердження здійснення товарних операцій з вищенаведеним контрагентом на адресу ТОВ «ВРМ-АГРО» ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА». Зокрема згідно інформації з Інформаційно-аналітичні системи ДПС України та регіонального рівня, згідно яких було встановлено недостатня кількість працюючих ТОВ «БК БУД-МІСТО», яка була б достатньою для самостійного виконання робіт (послуг), згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та обсягів виконаних робіт.
12. На підставі Акту перевірки, Головне управління ДПС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2020 року № 0003760608, згідно з яким ТОВ «УКРТЕХБЕЗПЕКА» було донараховано ПДВ у розмірі 724 051 грн, а також штрафні санкції у розмірі 362 026 грн.
13. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача як платника податків при здійсненні вказаних операцій. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів про надання послуг та постачання товарів, належне виконання яких підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними виписками банківського рахунку.
15. При цьому суди попередніх інстанцій відхилили посилання відповідача на податкову інформацію щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ «БК БУД-МІСТО», оскільки позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення продавцем правил здійснення господарської діяльності.
При цьому невиконання своїх податкових зобов`язань контрагентами платника податків не можуть бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, який ці дані задекларував. Також, наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб`єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
18. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не був врахований висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 24 січня 2020 року по справі № 826/9234/14, від 27 березня 2020 року по справі № 826/5851/16, від 11 грудня 2018 року по справі № 813/3577/13-а, від 18 березня 2020 року по справі № 826/8114/15.
19. Скаржник в обґрунтування висновків про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом зауважує, що ТОВ «БК БУД-МІСТО» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, територіальної віддаленості, оперативності проведення операцій.
20. Зокрема в ході проведення перевірки було встановлено недостатня кількість працюючих ТОВ «БК БУД-МІСТО», яка б була достатньою для самостійного виконання робіт (послуг). Також за результати аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність складських приміщень, будівель, споруд, майданчиків для зберігання ТМЦ, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, машин, механізмів та обладнання для завантажувально-розвантажувальних робіт, транспорту, будь-яких матеріалів (сировини) та товарних запасів, необхідних для ведення господарської діяльності.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
22. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
23. Згідно з вимогами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.
24. Відповідно до положень статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
25. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).
26. За положеннями пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
27. Виходячи з вимог пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
28. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
29. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
30. Пунктом 198.6 статті 198 ПК України врегульовано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
31. Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
32. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
33. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
34. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
35. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
36. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.