ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 280/5277/19
адміністративне провадження № К/9901/44760/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 280/5277/19
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 2007» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Семененко М. О.) від 30 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Круговий О. О., Прокопчук Т. С., Шлай А. В.) від 10 лютого 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДА 2007» (далі - ТОВ «РАДА 2007») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2019 року:
- № 0009061407, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 2 313 808 грн, та штрафні (фінансові) санкції - 578 452 грн;
- № 0009071407, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 229 884 грн, та штрафні (фінансові) санкції - 557 471 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що господарські операції з придбання робіт (послуг) у постачальника TOB «СЕНСІМАР БУД» є фактично здійсненими, оформлені належними необхідними та достатніми первинними документами, які були надані контролюючому органу до перевірки. Разом з тим, не беручи до уваги наявні у ТОВ «РАДА 2007» первинні документи, не досліджуючи факт придбання робіт (послуг), контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем податкового законодавства.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішенні форми «Р» від 25 червня 2019 року № 0009061407, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 червня 2019 року № 0009071407, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ТОВ «РАДА 2007» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19 210 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 07 грудня 2021 року Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «РАДА 2007» в задоволенні позовних вимог.
Також, в прохальній частині касаційної скарги скаржник просить здійснити процесуальне правонаступництво, змінивши Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).
5. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. Замінено Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).
6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
7. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 10 травня 2019 року № 1602, направлення на перевірку від 10 травня 2019 року № 970, у період з 10 травня 2019 року по 15 травня 2019 року фахівцем Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «РАДА 2007» за період діяльності листопад - грудень 2018 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з податку на додану вартість, по взаємовідносинам з TOB «СЕНСІМАР БУД» (код ЄДРПОУ 42150307) за листопад 2018 року (включено до податкових декларацій за листопад 2018 року, грудень 2018 року), за грудень 2018 року (включено до податкових декларацій за грудень 2018 року, березень 2019 року) та при визначенні показників фінансової звітності за 2018 рік, І квартал 2019 року, з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт перевірки від 22 травня 2019 року № 299/08-01-14-07/35215798 (далі - Акт перевірки).
9. Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2018 рік, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 2 229 884 грн;
- підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 2 313 808 грн, в т.ч. по періодам: листопад 2018 року 1 415 733 грн, грудень 2018 року 734 233 грн, березень 2019 року 163 842 грн.
10. На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 25 червня 2019 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- форми «Р» № 0009061407, яким TOB «РАДА 2007» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2 892 260 грн, у тому числі 2 313 808 грн за основним платежем та 578 452 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- форми «Р» № 0009071407, яким TOB «РАДА 2007» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 787 355 грн, у тому числі 2 229 884 грн. за основним платежем та 557 471 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про нереальності господарських операцій по взаємовідносинах між TOB «РАДА 2007» та TOB «СЕНСІМАР БУД» через відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з недостатністю необхідної кількості кваліфікованого персоналу, а також за результатом аналізу господарської діяльності контрагента позивача по ланцюгу постачання.
11. Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 19 вересня 2019 року № 233819/99-00-08-05-01 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.
12. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що наданими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджено, що господарські відносини між позивачем та TOB «СЕНСІМАР БУД» мали реальний характер, придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.
14. За позицією судів, контролюючим органом не було доведено та надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору, укладеного позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність фактів, які свідчать про неправомірну поведінку контрагента та про обізнаність позивача щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.
15. При цьому, судами попередніх інстанцій визнано безпідставними посилання відповідача на наявну податкову інформацію щодо контрагента позивача, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженість дій між ними.
16. Щодо посилання відповідача на порушення кримінальних справ відносно контрагента позивача суди зауважили, що відповідачем не надано до матеріалів справи вироків у кримінальних провадженнях, висновки яких б мали спроможність підтвердити нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та були обов`язковими для урахування адміністративним судом відповідно до приписів частини шостої статті 78 КАС України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
18. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - суди попередніх інстанцій застосували пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, підпункт 1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викла4деного у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2021 року по справі № 280/4795/18.
19. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій висновок про реальність господарських операцій позивача з TOB «СЕНСІМАР БУД» зробив, обмежившись тільки встановленням факту щодо наявності у позивача первинних документів, та не надав оцінки долученим до матеріалів справи доказам відповідача, зокрема податковій інформації стосовно контрагента позивача. Відповідач наголошує про здійснення TOB «СЕНСІМАР БУД» нереальних господарських операцій на адресу ТОВ «РАДА 2007» з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару (робіт, послуг), який реалізовано ТОВ «РАДА 2007».
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
21. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
22. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
23. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
24. Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
25. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
26. Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
27. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
28. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України врегульовано, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
29. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
30. За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
31. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
32. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
33. Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
34. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).