ПОСТАНОВА
Іменем України
09 серпня 2022 року
Київ
справа №160/9281/20
адміністративне провадження №К/9901/47066/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/9281/20 за позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкової вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року (суддя Боженко Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенова Т.І.),-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2020 року Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" (далі - позивач, ДПП "Кривбаспромводопостачання") звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, який судом апеляційної інстанції був замінений на правонаступника Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, Східне МРУ ДПС), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №319-50 від 04 червня 2020 року про сплату частини чистого прибутку до державного бюджету у розмірі 5680047,11 грн.
Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач вказував на те, що частина чистого прибутку (доходу), не сплачена до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у встановлені терміни, не є податковим боргом у розумінні норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), а відповідач не наділений функцією контролю за нарахуванням і сплатою частини чистого прибутку. Крім того, позивач зазначав, що за результатами фінансово-господарської діяльності за І півріччя 2020 року ДПП "Кривбаспромводопостачання" отримало збиток у розмірі 1270000 грн, тому частина чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету, мала від`ємне значення (-826554 грн), що було відображено у фінансовій звітності.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 14 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, адміністративний позов задовольнив.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що станом на 23 травня 2020 року в інтегрованій картці ДПП "Кривбаспромводопостачання" за платежем "Частка чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)" (код ККДБ 21010100) в ІТС "Податковий блок" обліковувалась заборгованість в загальній сумі 5680047,11 грн, в тому числі 5316613,45 грн, які самостійно задекларовані підприємством у розрахунках частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями з лютого 2019 року по квітень 2020 року та 363433,66 грн нарахованої пені.
З огляду на наведене в автоматичному режимі в ІТС "Податковий блок" 04 червня 2020 року було сформовано податкову вимогу №319-50 на загальну суму 5680047,11 грн, яку позивач отримав 11 червня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4910109829260.
За наслідками адміністративного оскарження вказаної податкової вимоги Державна податкова служба України рішенням від 20 липня 2020 року №23115/6/99-00-13-05-06 залишила її без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи податкову вимогу від 04 червня 2020 року №319-50 протиправною, ДПП "Кривбаспромводопостачання" звернулось до суду з вимогою про її скасування.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України (в редакції, чинній до 23 травня 2020 року). Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків і зборів, ні до місцевих податків. Покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює їх правової природи. У зв`язку з цим суд визнав безпідставним застосування до позивача пені із посиланням на положення статті 129 ПК України, дія якої поширюється на виключні випадки несвоєчасної сплати платником податків грошових зобов`язань. В обґрунтування своєї позиції суд послався на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 18 вересня 2019 року (справа №520/1919/19), від 27 листопада 2019 року (справа №826/14937/15), від 17 вересня 2020 року (справа №640/18375/18), від 01 серпня 2018 року (справа №826/19797/16). З посиланням на позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 13 жовтня 2020 року (справа №640/19757/19), суд першої інстанції зауважив, що лише з 23 травня 2020 року законодавець усунув неузгодженості у податковому законодавстві щодо адміністрування частини чистого прибутку, зокрема, надавши податковим органам повноваження із стягнення відповідної заборгованості.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та додатково також зауважив на тому, що згідно із звітом про фінансові результати за І півріччя 2020 року ДПП "Кривбаспромводопостачання" отримало збиток у розмірі 1270000 грн, а частина чистого прибутку, що підлягала сплаті до державного бюджету, мала від`ємне значення.
Не погодившись з судовими рішеннями, Східне МРУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів із прийняттям нового про відмову в позові.
За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо механізму стягнення частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств відповідно до підрозділу 10 Перехідних положень ПК України з урахуванням змін, внесених Законом України 16 січня 2020 року №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466-IX).
Скаржник вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій, що лише з набранням чинності 23 травня 2020 року Законом №466-IX у податкового органу виникло право направлення податкових вимог про сплату державними підприємствами частини чистого прибутку. Зазначає, що відображений у спірній податковій вимозі розмір основного зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, був самостійно задекларований позивачем та є узгодженим. З урахуванням змін, унесених до ПК України Законом №466-IX, з 23 травня 2020 року відповідний розмір спірного платежу набув статусу податкового боргу, який має бути стягнутий відповідачем за правилами ПК України. Східне МРУ ДПС зауважує, що ні Перехідні положення ПК України, ні Порядок направлення податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610 (далі - Порядок №610) не містять змін, якими б були встановлені обмеження щодо включення/невключення до податкової вимоги заборгованості платників з частини чистого прибутку (доходу), яка виникла до 23 травня 2020 року. При цьому режими, які дозволяють включати до податкової вимоги заборгованості в іншому розмірі, ніж та, яка обліковується в інтегрованій картці платника, в ІТС "Податковий блок" відсутні. Аналогічно викладеному в ІТС "Податковий блок" позивачу в автоматичному режимі була нарахована пеня. Ці суми ДПП "Кривбаспромводопостачання" не оскаржувало, тому відсутні підстави вважати таке нарахування неправомірним. У розумінні приписів підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України зобов`язання із сплати частини чистого прибутку (доходу) та нарахована пеня вважається грошовим зобов`язанням та підлягає стягненню податковим органом у встановленому законом порядку.
Верховний Суд ухвалою від 20 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Східного МРУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Доводи відзиву зводяться до цитування висновків, відображених в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій.
12 квітня 2022 року від Східного МРУ ДПС надійшли додаткові пояснення, в яких скаржник додатково зауважив, що контроль за сплатою до бюджету частини чистого прибутку (доходу) здійснювався податковими органами і до внесення змін до ПК України Законом №466-IX, проте з 23 травня 2020 року цей механізм було удосконалено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегією суддів встановлено, що в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, ключовим питанням, що належало вирішити судам в цій частині, було правомірність вжиття податковим органом заходів із стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, яка була задекларована платником податків до внесення змін до ПК України Законом №466-IX, тобто до 23 травня 2020 року.
При наданні оцінки правильності вирішення судами зазначеного питання колегія суддів враховує, що оспорюване рішення контролюючого органу містить вимогу про сплату позивачем заборгованості із сплати частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств, яка сформувалась до 23 травня 2020 року. При цьому спірна податкова вимога прийнята Східним МРУ ДПС 04 червня 2020 року, тобто після набрання чинності Законом №466-IX.
За позицією позивача, підтриманою судами попередніх інстанцій, лише із набранням чинності Законом №466-IX податковому органу надано повноваження на стягнення заборгованості з чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, який до внесення змін до ПК України указаним Законом не відносився до податкових платежів. Натомість, відповідач наполягає на тому, що функції з адміністрування частини чистого прибутку (доходу) податкові органи здійснювали як до, так і після 23 травня 2020 року. При цьому із внесенням змін до ПК України Законом №466-IX зобов`язання із сплати частини чистого прибутку (доходу) вважається податковим (грошовим) зобов`язанням. Отже, дії відповідача із формування і направлення ДПП "Кривбаспромводопостачання" податкової вимоги про сплату заборгованості за указаним платежем є правомірними.
Відповідно до статті 1 ПК України цей кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено у статтях 9-10 цього Кодексу.
Як до внесення змін до ПК України, так і після у зазначеному переліку відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 23 травня 2020 року), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 23 травня 2020 року) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України від 21 вересня 2006 року №185-V "Про управління об`єктами державної власності" (далі - Закон №185-V). Особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу) встановлені статтею 11-1 Закону №185-V (тут і далі - в редакції, чинній до 23 травня 2020 року).
Так, частиною першою вказаної статті встановлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено постановою Кабінет Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 (далі - Порядок №138).
Пунктами 2, 3 Порядку №138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Верховним Судом неодноразово вирішувались спори щодо обсягу наданих контролюючому органу повноважень у питанні контролю правильності нарахування і сплати частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями із застосуванням норм ПК України, що були чинні до 23 травня 2020 року. Так, у постановах від 18 листопада 2021 року (справи №803/919/16, №814/178/15), від 24 травня 2019 року (справа №806/1420/16), від 31 січня 2019 року (справа №819/25/18), від 01 серпня 2018 року (справа №826/19797/16) тощо, предметом позову у яких було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд за наслідками аналізу приписів статей 9, 10, 14 ПК України дійшов висновку, що з нормативного визначення понять "грошове зобов`язання", "податкове зобов`язання" (у редакції ПК України, що була чинна до 23 травня 2020 року) слідує, що частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань не є податковим платежем у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків і зборів, ні до місцевих податків. З огляду на наведене у вказаних справах Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування платнику податків штрафних санкцій за статтею 126 ПК України з тих підстав, що податковий орган має право визначати суми грошових зобов`язань лише щодо податків або зборів, які передбачені податковим законодавством.