П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/273/20
Провадження № 11-525заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої судді Рогач Л. І.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Сороки Л.П.,
представника позивачки - Антоніва Р. В.,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним і скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2021 року (судді Стеценко С. Г., Шарапа В. М., Стародуб О. П., Коваленко Н. В., Стрелець Т. Г.),
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 4 серпня 2020 року № 2356/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського Суду Сумської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" (далі - рішення ВРП від 4 серпня 2020 року, спірне рішення ВРП).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішення ВРП від 4 серпня 2020 року є протиправним, оскільки вказане рішення порушує право позивача на працю та на захист від незаконного звільнення; рішення має формальний характер, не містить посилань на мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що є порушенням частини шостої статті 56 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII"Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII); оскаржуване рішення не містить жодних обґрунтувань підстав для звільнення судді ОСОБА_1 з посади відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України; під час прийняття рішення ВРП не взяла до уваги доводи позивачки щодо відсутності підстав для звільнення її з посади та відсутності в діях судді істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним із статусом судді.
Крім того, позивачка вказує на те, що в оскаржуваному рішенні ВРП не навела достатніх мотивів у частині відхилення аргументів судді, при цьому ВРП, погодившись із висновками її Першої Дисциплінарної палати, порушила принцип презумпції невинуватості щодо ОСОБА_1 . Документи, покладені в обґрунтування рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП, що стали підставою для звільнення, зокрема протоколи допиту та негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), не є належними, допустимими та достовірними доказами, є сфальсифікованими і такими, що отримані з порушенням норм чинного законодавства. ОСОБА_1 наполягала на тому, що долучення Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) матеріалів НСРД до матеріалів дисциплінарного провадження суперечить положенням чинного Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), якими передбачено можливість їх застосування виключно в кримінальному провадженні щодо особи.
Позивачка стверджувала, що ВРП під час обрання виду дисциплінарного стягнення щодо неї та звільнення її з посади судді не врахувала позитивну характеристику судді, значний досвід її перебування на посаді, а також відсутність фактів притягнення її до дисциплінарної відповідальності за весь час роботи на посаді судді. Вважає, що застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади суперечить принципу пропорційності.
Отже, на думку позивачки, підстави для її звільнення з посади судді Господарського суду Сумської області об`єктивно відсутні, що свідчить про протиправність рішення ВРП від 4 серпня 2020 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 29 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовив.
За висновком суду першої інстанції, спірне рішення ВРП ухвалено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.
Щодо обґрунтованості наведених у спірному рішенні мотивів звільнення позивачки з посади судді суд першої інстанції виходив з того, що обставини вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку як підстави звільнення за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України були перевірені судом та підтвердилися під час розгляду адміністративної справи № 11-238сап20, рішення в якій набрало законної сили.
Суд першої інстанції зауважив, що оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала стягнення, накладене на позивачку рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2020 року, законність якого підтвердила Велика Палата Верховного Суду. У межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи стосовно судді (у тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
Суд також зазначив, що спірне рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суття таке рішення є кадровим.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
На думку ОСОБА_1, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не взяв до уваги доводи про те, що справа об`єктивно не могла бути розглянута судом першої інстанції до вирішення пов`язаної з нею кримінальної справи, оскільки докази, наявні в матеріалах адміністративної справи, не є достатніми для вирішення спору. Спірне рішення ВРП не містить посилань на мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що є порушенням частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII, та не містить обґрунтувань підстав для звільнення її з посади судді відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Скаржниця зазначає, що законність рішення ВРП повинна оцінюватися судом з підстав, визначених статтею 57 Закону № 1798-VII. ВРП не взяла до уваги її доводів щодо відсутності підстав для звільнення її з посади судді та відсутності в діях судді істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.
ОСОБА_1 вважає, що ВРП, погодившись із висновками Першої Дисциплінарної палати, порушила принцип презумпції невинуватості щодо неї.
Також ОСОБА_1 стверджує, що долучення НАБУ матеріалів НСРД до матеріалів дисциплінарного провадження суперечить положенням чинного КПК, якими передбачено можливість їх застосування виключно в кримінальному провадженні щодо особи.
Скаржниця також стверджує, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення щодо неї ВРП не врахувала позитивну характеристику судді, значний досвід її перебування на посаді, а також відсутність фактів притягнення її до дисциплінарної відповідальності за весь час роботи на посаді судді. Вважає, що застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади суперечить принципу пропорційності.
ВРП у своєму відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з її доводами, вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив усі обставини справи та дослідив докази, у результаті чого прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Зазначає також, що факт вчинення суддею ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішень ВРП та її дисциплінарного органу про застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 8 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20 та не потребує доказування.
На переконання ВРП, її рішення про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань.
Відповідач наголошує, що спірне рішення ВРП ухвалене повноважним складом Ради та підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, воно містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Антонів Р. В. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, аналогічні наведеним у зазначеному процесуальному документі доводам.
У ході судового розгляду встановлено такі фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 . Указом Президента України від 10 листопада 2009 року № 920/2009 призначена на посаду судді Господарського суду Сумської області строком на п`ять років; Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 296/2017 призначена на посаду судді Господарського суду Сумської області; рішенням ВРП від 30 травня 2019 року № 1438/0/15-19 відряджена для здійснення правосуддя до Господарського суду Харківської області строком на 1 рік з 14 червня 2019 року.
18 липня 2019 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга НАБУ на дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 920/518/19.
Ухвалою від 22 листопада 2019 року № 3104/1дп/15-19 Перша Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно цієї судді з підстав, передбачених підпунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
Дисциплінарний орган ВРП врахував позитивну характеристику судді, відсутність іншого дисциплінарного стягнення, однак, з огляду на умисний характер грубих порушень, допущених суддею Господарського суду Сумської області ОСОБА_1, які свідчать про необ`єктивне та несправедливе здійснення правосуддя, вважав, що застосування дисциплінарного стягнення у виді подання ВРП про звільнення з посади судді є пропорційним вчиненому. При цьому Перша Дисциплінарна палата ВРП акцентувала увагу на тому, що вона в межах дисциплінарної справи не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення судді ОСОБА_1 .
Рішенням від 13 березня 2020 року № 747/1дп/15-20 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Господарського суду Сумської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання ВРП про звільнення її з посади.
ОСОБА_1 оскаржила це рішення до ВРП.
ВРП рішенням від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20 залишила рішення її дисциплінарного органу без змін.
Так, ВРП визнала обґрунтованим висновок її дисциплінарного органу про те, що спілкування судді ОСОБА_1 з довіреною особою позивача у справі № 920/518/19 поза межами судового засідання, обговорення питань щодо ухвалення рішення на користь позивача з подальшим його ухваленням за вказаних обставин, безумовно, суперечить завданням судочинства, визначеним статтею 129 Конституції України, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), свідчить про упередженість судді та умисність її дій, оскільки вона не могла не усвідомлювати неправомірності своїх дій, які порушують засади справедливого, неупередженого розгляду господарської справи. Зазначені дії судді ОСОБА_1, на думку ВРП, ставлять під сумнів її здатність здійснювати правосуддя безсторонньо, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.
За висновком ВРП, на підставі встановлених під час розгляду дисциплінарної справи фактів її Перша Дисциплінарна палата правильно вказала на наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, відповідальність за вчинення якого передбачена пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII(допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду). При цьому зазначені дії судді ОСОБА_1 правильно кваліфіковані Першою Дисциплінарною палатою ВРП як істотний дисциплінарний проступок.
На переконання ВРП, застосований її Першою Дисциплінарною палатою вид стягнення відповідає принципу пропорційності, закладеному в частині другій статті 109 Закону № 1402-VIIIта частині п`ятій статті 50 Закону № 1798-VIII.
Не погоджуючись із рішенням ВРП від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року № 747/1дп/15-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1"., ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду скаргу на це рішення.
8 квітня 2021 року за наслідками розгляду справи № 11-238сап20 Велика Палата Верховного Суду винесла постанову, якою залишила без задоволення скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20, яким залишено без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2020 року № 747/1дп/15-20 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Сумської області ОСОБА_1". Рішення ВРП від 16 липня 2020 року № 2168/0/15-20 залишено без змін.
17 липня 2020 року до ВРП надійшло подання Першої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2020 року
№ 747/1дп/15-20.
За результатами розгляду подання ВРП рішенням від 4 серпня 2020 року звільнила ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Сумської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Не погодившись із рішенням ВРП від 4 серпня2020 року, позивачка звернулася до суду.
Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи щодо наявності підстав для скасування спірного рішення ВРП та оскаржуваного позивачкою рішення суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставою звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон 1402-VIII.
Статтею 108 Закону № 1402-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до статті 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді, зокрема, подання про звільнення судді з посади.